Каприччо, каприччіо (множина — капріччи) (італ. capriccio, буквально — каприз, примха), капріс (франц. caprice), блискуча віртуозна інструментальна п'єса вільної форми, незрідка з химерною зміною епізодів, настроїв. Спочатку До. були вокальними п'єсами типа мадригала, на рубежі 16—17 вв.(століття) з'явилися інструментальні До. поліфонічного складу, близькі до ричеркару,канцоні,фантазії,токкаті . Сольні До. 18 ст — як би імпровізовані каденції, що дозволяють виконавцеві продемонструвати багатство його фантазії. Пізніше скрипкові До. наближаються до етюда (24 каприччо Н. Паганіні для скрипки соло, відомі і в обробках Ф. Ліста і Р. Шумана для фортепіано), клавіри і фортепіанні — до характерної п'єси. У 19 ст створювалися оркестрові До. — зазвичай з яскраво вираженим національним забарвленням музики («Італійське каприччо» Чайковського, «Іспанське каприччо» Рімського-корсакова і ін.).
