Фантазія (від греч.(грецький) phantasm – уява), інструментальна музична п'єса, в якій важливого значення набуває імпровізаційний початок, вільне розгортання музичної думки. У 16 ст Ф. для гітари, лютні і клавішних інструментів створювалися як поліфонічні п'єси, близькі до ричеркару і токкаті . В 17 ст Ф. випробовувала вплив концерту, симфонії, увертюри, сонати, рондо. У 17–18 вв.(століття) вона часто використовувалася як вступ до ін. п'єсі, наприклад до фуги, деколи і до сонати (Фантазія і соната с-moll Моцарта). У 19 ст Ф. зближується з сонатою (2 сонати для фортепіано «Quasi una fantasia» Бетховена, у тому числі «Місячна»). Ф. частенько створюються як вільні варіанти сонатної форми (Ф. для фортепіано Шумана, Шопена), деколи по структурі близькі до симфонічної поеми (Ф. для фортепіано «Блукач» Шуберта). Одночасно набула поширення Ф. як віртуозна п'єса, заснована на розробці (переважно варіаційною) тим з опер, балетів (Ф. для фортепіано Аркуша на теми з опери «Дон Жуан» Моцарта і ін.), мелодій народних пісень («Фантазія на теми російських народних пісень» для скрипки з оркестром Рімського-корсакова і ін.).
