Капсийськая культура, археологічна культура епохи кінця верхнього палеоліту і мезоліту (9—5-і тис. до н.е.(наша ера)), поширена в Північній Африці і країнах Середземномор'я. Названа по стоянці в м. Гафса (Капса) в Тунісі. Населення До. до. займалося полюванням і збирачем. Відмінна риса поселень — величезні скупчення раковин упереміж з кістками тварин. З кременевих знарядь найбільш характерні мікроліти, у тому числі геометричних форм, що служили вкладишами для складених знарядь і наконечниками стріл (лук і стріли з'явилися тут декілька раніше, ніж в Північній Європі). Знайдені також уламки судин з шкаралупи страусиних яєць, незрідка орнаментовані. Можливо, що саме капсийци створили прадавні наскальні зображення Північної Африки і Східної Іспанії. Загальні межі культури позднепалеолітічеського і мезолітічеського населення країн Середземномор'я пояснюються, мабуть, не лише схожістю географічних умов, але і зв'язками між населенням цих областей.
Літ.: Аліман А., Доісторична Африка, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1960; 3амятнін С. Н., Про виникнення локальних відмінностей в культурі палеолітичного періоду, в кн.: Походження людини і древнє розселення людства, М. 1951; Wulsin F. R., The prehistoric archaeology of North-west Africa, Camb., 1941.
