Каннінг (Canning) Джордж (11.4.1770, Лондон, — 8.8.1827, Чизік), державний діяч Великобританії, торі . Закінчив Оксфордський університет (1791). З 1793 член парламенту. У 1796—1799 помічник міністра закордонних справ в кабінеті В. Пітта Молодшого. У 1807—09 міністр закордонних справ. Будучи прибічником рішучої боротьби з наполеонівською Францією, проводив курс на активну фінансово-дипломатичну і військову допомогу Іспанії у війні з Наполеоном. У 1814—16 — посол в Лісабоне. Підтримував репресивні заходи уряду Р. Би. Ліверпула проти демократичного руху в країні; в той же час очолив т.з. лівих торі, що виступали за певні поступки промисловій буржуазії. У 1822 став впливовим членом кабінету Ліверпула, зайнявши в нім пост міністра закордонних справ. Добився проведення деяких реформ (зниження митних зборів на хліб і сировину, полегшення експорту промислових товарів, пом'якшення кримінального законодавства). У 1823 засудив французьку інтервенцію в Іспанії, сприяв визнанню англійським урядом незалежності колишніх іспанських колоній в Південній Америці. Виступав за автономію Греції, де в 1821 спалахнуло повстання проти турецького гніту. З квітня 1827 прем'єр-міністр. Проявив себе енергійним і гнучким керівником зовнішньої політики Великобританії. Виражаючи прагнення англійської буржуазії до затвердження гегемонії в Європі і на світових ринках, встав на дорогу протидії політиці континентальних держав Священного союзу.
Соч.: Speeches, v. 1—6, L., 1828.
Літ .: Тарле Е. Ст, Англійська річниця. 1827—1902, Соч., т. 1, М., 1957; Petrie Ch., George Canning, 2 ed., L.'' 1946.
