конференція Канна 1922, конференція Верховної ради Антанти, в якій брали участь представники Бельгії, Великобританії, Італії, Франції і Японії, а також представник Німеччини, члени Репараційної комісії (була створена в 1919 для визначення суми репарацій, покладених на Німеччину і її союзників, і способів їх стягнення) і спостерігач від США; відбувалася 6—13 січня в м. Канні (Франція). До. до. з'явилася етапом підготовки Генуезькій конференції 1922 .
6 січня 1922 До. до. одноголосно прийняла запропоновану англійським прем'єр-міністром Д. Ллойд. Джорджем резолюцію про скликання в Генуї економічної і фінансової конференції всіх європейських держав. Сов. уряд, який неодноразово виступав за економічне співробітництво з ін. державами, отримавши запрошення на конференцію (воно було передане 7 січня урядом Італії), негайно відповіло згодою. До. до. затвердила попередній порядок дня і «Основні умови, необхідні для плідної роботи» Генуезької конференції (у 6 параграфах), 1-й параграф «умов» містив визнання за кожною нацією «права обирати для себе ту систему, яку вона віддає перевазі». В. І. Ленін відзначав, що 1-й параграф резолюції До. до., «... визнаючи рівноправ'я двох систем власності (капіталістичній, або приватній власності, і комуністичною, прийнятою доки лише в РРФСР), вимушений, таким чином, визнати, хоча і побічно, крах, банкротство першої системи власності, неминучість угоди її з другою, як рівною з рівним» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45, с. 192—93). Останні параграфи передбачали гарантії для іноземного капіталу і майна в Росії; визнання нею всіх приватних боргів і зобов'язань колишніх урядів і ін. Особливо вказувалося, що західні держави визнають Радянський уряд лише після прийняття ним перерахованих умов. Ці умови були приреченою на невдачу спробою змусити Радянський уряд засобами дипломатичного тиску піти на серйозні принципові поступки капіталістичним країнам.
До. до. надала Німеччині відстрочення по найближчих репараційних платежах. У ході конференції велися переговори про англо-французький гарантійний пакт (пакт повинен був забезпечити Франції допомогу з боку Великобританії в разі нападу Німеччини), але угода не була досягнута.
Публ.: Документи зовнішньої політики СРСР, [т. 5], М., 1961; Матеріали Генуезької конференції, М., 1922, с. 3—10.
