Казанське ханство, феодальна держава в середньому Поволжье (1438—1552), що утворилося в результаті розпаду Золотої Орди на території Болгарії Волжсько-камськой головний р. — Казань. Засновником династії казанських ханів був Улу-Мухаммед (правив в 1438—45), що повалив місцевого князя. У ДО. х. увійшли казанські татари (нащадки волжських болгар), марі, чуваші, удмурти, частково мордва і башкири. Основним заняттям населення було землеробство. У містах існувало високорозвинене ремесло. Значну роль грала торгівля з Руссю, Сибіром, країнами Кавказу і Сходу. Вища державна влада належала ханові, але прямувала радою крупних феодалів (диваном). Верхівку феодальної знаті складали карачи — представники 4 знатних пологів (Ширін, Баргин, Аргин, Кипчак). Далі йшли султани і еміри, нижче за них — мурзи, улани і воїни. Велику роль грало мусульманське духівництво, що володіло обширними вакуфнимі землями. Основна маса населення складалася з «чорних людей» — вільних селян, ясак, що платили, і ін. податі державі і феодалам, феодально-залежних селян, кріпаків з військовополонених і рабів. У адміністративному відношенні До. х. ділилося на даруги (округа) і улусах (вілайєти). Армія складалася з ханської гвардії, загонів окремих феодалів і ополчення ясачних людей. З самого початку свого існування До. х. здійснювало спустошливі набіги на російські землі. У 60-х рр. 15 ст Російська держава, що окріпнула, почала активну боротьбу з До. х. У 1467—69 був організований похід російських військ на Казань і Вятку. В результаті походу 1487 був повалений Алі-хан і на престол посаджений його брат Мухаммед Емін, ставленик Івана III. До. х. виявилося у васальній залежності від Росії, що продовжувалася до 1521. Після смерті Мухаммеда Еміна (1518) на казанський престол був посаджений касимовський царевич Шах-Алі, повалений в 1521 братом кримського хана Сахиб-Гирєєм. До. х. вступило в союз з Кримським і Астраханським ханствами і Ногайською Ордою, яких підтримувала Туреччина. У 1521 кримци і казанци виробили спустошливий набіг на околиці Москви. Для оборони від казанських татар був побудований Васильсурськ (1523). У 1524 До. х. визнало васальну залежність від Туреччини і на престолі затвердився Сафа-гирею (правив з перервами в 1524—49). У 1546 від До. х. відпала «гірська сторона» (західна) Волги. Після Казанських походів 1545—52 і узяття Казані (1552) російськими військами До. х. припинило своє існування і все Середнє Поволжье було приєднане до Росії; до Казані і Свіяжськ були направлені російські воєводи, які, у свою чергу, підкорялися Наказу Казанського палацу.
Літ.: Казанська історія, М. — Л., 1954; Історія Татарської АССР, т. 1, Каз., 1955; Сафаргалієв М. Р., Розпад Золотої Орди, Саранськ, 1960.
