Зібрання творів, вигляд видання, яке концентрує в однотипно оформлених одиницях (томах) все або основні твори одного автора як його наукова, літературно-художня або публіцистична спадщина. Окрім власне творів автора, С. с. включає і науково-довідковий апарат — супровідні статті, коментарі, покажчики і т.п. С. с. — видання ретроспективне, воно робиться тоді, коли вже виявлено ідейне, наукове або художнє значення творчості даного автора для суспільства і настав час його історичного вивчення, С. с. вимагає наукової підготовки текстів для публікації, що можливо лише на певній стадії розвитку текстології і літературознавства.
Для періоду рукописної книги були характерні конволюти — збірки досить випадковий характер. Першими С. с. після виникнення книгодрукування можна рахувати видання текстів античних письменників (відомо 92 видання Вергилія і 75 видань Цицерона). Італійським ученим і видавцем Альдом Мануцием було випущене С. с. Арістотеля — «Opera» (т. 1—6, 1495—98). Тексти «альдін» ретельно звірялися по різних списках видними ученими того часу, об'єднаними Мануцием В т. н. «Новій академії». До одного з перших С. с. можна віднести і що вийшло в Англії в 1623 науково підготовлене видання «Комедії, хроніки і трагедії Уїльяма Шекспіра». У Росії першими спробами видання С. с. були «Зібрання різних творів у віршах і в прозі Михайла Ломоносова» (книга 1, СП(Збори постанов) Би, 1751), зроблене самим ученим, і «Вигадування і переведення, як віршами, так і прозою, Василья Тредіаковського» (т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1752). Проте як вигляд видання, що визначився, С. с. властиві лише досить високому рівню видавничої справи і книгознавства (середина 19 ст).
В практиці світового книговидання склалися наступні види С. с.: повне зібрання творів, зібрання творів, вигадування, вибрані вигадування — в художній літературі; повні збори праць, збори праць, вибрані праці — в науковій. Вони розрізняються, як правило, повнотою текстів. Радянське книгознавство і літературознавство виділили два основні типи С. с. як в науковій, так і в художній літературі — наукові і масові. Наукове видання С. с. відрізняється дослідницькою підготовкою текстів, повнотою, достатньою для наукової, історіко-наукової, філологічної і історико-літературної оцінки спадщини, і обширним науково-довідковим апаратом, що забезпечує всестороннє вивчення текстів; таке видання розраховане на фахівців. До цього типа відносяться т.з. академічні С. с., які включають всі твори автора, варіанти, редакції, чернетки, а також щоденники, листи записки і др.; вони зазвичай виходять невеликим накладом. Унікальним є Повне С. с. В. І. Леніна (5 видавництво), масове по накладу (див. Вигадування В. І. Леніна ). Прикладами наукових видань можуть служити також Вигадування К. Маркса і Ф. Енгельса, повне С. с. М. В. Ломоносова в 10 тт. (1950–59), повне С. с. А. С. Пушкина в 16 тт. (1937—49) і довідковим томом (1959) і унікальне в 1 томі (1947), повне С. с. Л. Н. Толстого в 90 тт. (80 книг, 1928—58) і покажчики (1964). У окремих областях наукового знання повні С. с. вельми рідкі, частіше видаються збори основних або вибраних праць, наприклад Сочиненія Д. І. Менделєєва в 25 тт. (1934—54), Збори наукових праць А. Ейнштейна в 4 тт. (1965—67) і ін. До групи наукових С. с. відносяться також науково-масові видання, що мають менший об'єм текстів чим академічні; вони включають основні твори всіх жанрів і найбільш важливі варіанти і редакції, а інколи і частина епістолярної спадщини, Ці видання випускаються великими накладами. За 1946—70 в основному науковому видавництві «Наука» вийшло 100 видань С. с. більше 90 авторів (середній об'єм — 4 тт., середній наклад каждого— понад 3 тис. екз.(екземпляр)). Масове видання С. с. здійснюється на основі текстів наукового видання, але включає лише основні твори і невеликий апарат, що розрахований на популяризацію творчої спадщини і дає оцінку його сучасною наукою (зазвичай — вступна стаття і реально-історичний коментар). Число масових видань С. с. в СРСР вельми велике. Так, лише за 1946—70 видавництвом «Художня література» випущено більше 150 видань 140 російських і зарубіжних класиків і сучасні письменники при середньому об'ємі в 7 тт. і накладі близько 160 тис. екз.(екземпляр) Окремі видання досягали накладу в 600 тис. екз.(екземпляр) і більш (наприклад, С. с. А. П. Чехова в 12 тт., А. Н. Толстого в 10 тт.), дуже части наклади в 250—500 тис. екз.(екземпляр) (С. с. М. А. Шолохова в 9 тт., М. Горького в 30 тт., Ч. Діккенса в 30 тт., Дж. Лондона в 8 тт., Ж. Верна в 12 тт., Р. Роллана в 14 тт. і багато ін.). Окрім багатотомних С. с., за ті ж роки видавництво випустило вибраних С. с. (об'ємом в 1—3 тт.) 1042 видання 525 авторів світової і російської класики і сучасних письменників. У СРСР у зв'язку з різким підвищенням культурного рівня постійно зростають число масових видань С. с. і їх наклади. В той же час розвиток науки зажадав збільшення наукових видань. Так з'явилися видання змішаного типа. Наприклад, академічне С. с. І. С. Тургенева випускається (1975) в 2 варіантах: 1-й — літературні твори в 15 тт. накладом 180–200 тис. екз 2-й — листи в 13 тт. накладом в 40–48 тис. екз.(екземпляр) Масові З с. видають також видавництва союзних республік (на народних мовах) і ряд центральних видавництв («Думка», «Колос», «Медицина», «Музика» і ін.). Випускаються С. с. і деякими журнально-газетними видавництвами як додатки до журналів (наприклад, видавництво «Правда» видає літературним додатком до журналу «Вогник» 24 томи в рік, що містять твори одного або декількох письменників).
Літ.: Лавров Н. П., підготовка Редакційної текстології зібрань творів радянських письменників, в збірці: Книга. Дослідження і матеріали, сб.(збірка) 11, М., 1965; Омілянчук С. П., Проблеми типології зібрань творів, там же, сб.(збірка) 18, М., 1969; Удінцев Би. Д., Видання і поширення підписних зібрань творів класиків художньої літератури, там же, сб.(збірка) 2, М., 1960.
