Зоїл (Zōílos), старогрецький філософ і ритор 4 ст до н.е.(наша ера) Родом з Амфіполя, учень Сократа і, можливо, наставник Демосфена. Представник ранньої критики гомерівського тексту. Автор робіт «Осуд Гомеру» і ін. В давнину здобув популярність як розвінчувач авторитетів. Ім'я З. стало прозивним для позначення прискіпливого, недоброзичливого і уїдливого критика (див. епіграму А. С. Пушкіна: «Сподіваючись на моє презирство, сивий Зоїл мене лаяв»).
Ізд.: Fabricii Bibliotheca graeca..., t. 1, Hamb., 1708.
Літ.: Тронський І. М., Історія античної літератури, 3 видавництва, Л., 1957; Історія грецької літератури, під ред. С. І. Собольовського [і ін.], т. 1, М. — Л., 1946; Lehrs До., De Aristarchi studiis Homericis, Lipsiae, 1865; Friedländer U., De Zoilo aliisque Homeri obtrectatoribus, Königsberg, 1895.
