Зоопсихологія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Зоопсихологія

Зоопсихологія , психологія тварин, галузь психології, що вивчає психіку тварин, її прояви, походження і розвиток в онто- і філогенезі. Важливе завдання З. — вивчення біологічних передумов і передісторії людської свідомості. З. тісно пов'язана з екологією, етологией нейрофізіологією, фізіологією вищої нервової діяльності і органів чуття і ін. науками. Зоопсихологичеськие дослідження мають велике значення не лише для ін. розділів психології, особливо порівняльній психології, але і для теорії пізнання, антропології (біологічні передумови антропогенезу) і ін. наук, а також для практики тваринництва, звірівництва, службового собаківництва циркового дресирування і т.д.

  Психічним здібностям тварин приділяли багато уваги вже античні мислителі. Зародження в кінці 18 — початку 19 вв.(століття) науковою З. пов'язано з іменами французьких учених Ж. Л. Бюффона і Ж. Б. Ламарка, а пізніше — Ч. Дарвіна (Великобританія). В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) у європейській і американською З. переважали антропоморфічні ідеалістичні і вульгарно-матеріалістичні погляди на психічну діяльність тварин. Розвитку З. сприяли французькі учені Ж. Фабр, що вивчав комах, Ж. Леб (теорія тропізмов), американські учені Е. Л. Торндайк (проблема навчення у тварин), Р. Йеркс (психіка людиноподібних мавп, розвиток психіки і ін.), Ф. Я. Бейтендейк (Нідерланди; проблема інстинкту і навчення), німецькі учені В. Келер (дослідження інтелекту людиноподібних мавп), В. Фішель (проблеми навчення, вищих психічних здібностей у тварин); К. Фріш (Австрія; зір у комах і ін.), Г. Хедігер (Швейцарія; природжена поведінка, зміна поведінки тварин в процесі спілкування з людиною) і ін. У Росії основоположниками наукового вивчення психічної активності тварин були К. Ф. Рулье і В. А. Вагнер, що поклали в 19 ст почало матеріалістичному еволюційному напряму в З. Ето напрям отримав подальший розвиток в працях радянських учених Н. Н. Ладигиной-котові, Ст М. Боровського, Д. Н. Кашкарова, Н. Ю. Войтоніса, Г. З. Рогинського і ін. радянських зоопсихологов, що займалися переважним вивченням психіки приматів в плані з'ясування біологічних передумов антропогенезу, виникнення і розвитку людської свідомості (маніпулювання, гарматна діяльність як біологічна основа зародження трудової діяльності, навчення, навики і інтелект — особливо у людиноподібних мавп, стадність в мавп, зокрема спілкування і наслідування як передумови зародження суспільного життя і мови людини).

  Сучасне матеріалістичне розуміння психіки тварин виходить з діалектичної єдності поведінки і психіки і засноване на строго об'єктивному аналізі діяльності тварин з врахуванням екологічних, фізіологічних особливостей вигляду, що вивчається.

  Літ.: Вагнер Ст А.. Біологічні підстави порівняльної психології, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би — М., 1910—13; його ж, Виникнення і розвиток психічних здібностей, в.1—9, Л.,1924—29; Северцов А. Н., Еволюція і психіка, Собр. соч.(вигадування), т. 3, М. — Л., 1945; Ладигина-котові Н. Н., Розвиток психіки в процесі еволюції організмів. М., 1958; Тінберген Н., Поведінка тварин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Фабрі До. Е., В. А. Вагнер і сучасна зоопсихологія, «Питання психології», 1969 № 6.

  До. Е. Фабрі.