Золотий запас, централізований резерв золота в злитках і монетах, зосереджений в центральному емісійному банку або казначействі країни. При вільному золотому зверненні до початку загальної кризи капіталізму З. з. мав трояке призначення: 1) резервного фонду для міжнародних платежів (резервний фонд світових грошей), 2) резервного фонду для внутрішнього металевого звернення і 3) резервного фонду для платежів по вкладах і для розміну банкнот. У 1913 в централізованих резервах було зосереджено 59% всього світового запасу монетарного золота, а 41% золота знаходився в обігу. Із заміною металевого звернення паперовим і припиненням розміну банкнот на золото сфера функціонування золота звузилася. Створилися можливості для повнішої концентрації золотих ресурсів в централізованих фондах. Золото стало прямувати на обслуговування операцій лише зовнішньоекономічного порядку, тобто зберегло значення резервного фонду для міжнародних платежів. В умовах загострення валютної кризи після 2-ої світової війни 1939—45 ця роль З. з. значно зросла, т. до збільшилася потреба в золоті, викликана розладом платіжних балансів, інфляцією і знеціненням валют. Зросла також роль З. з. як військово-фінансового резерву. Поступово у всіх капіталістичних країнах було здійснено одержавлення З. з. шляхом зосередження переважної маси золотих ресурсів в центральних банках і казначействах (див. таблиці.).
Світові ресурси золота розподіляються між країнами украй нерівномірно. Перед 1-ою світовою війною 1914— 1918 З. з. європейських країн майже удвічі перевершували З. з. США. На початок 2-ої світової війни 1939—45 питома вага З. з. США складав 56% світових, до 1949 підвищився до 70%. Доля капіталістичних країн Європи відповідно зменшилася з 37 до 15%. До 1969 доля США знизилася до 29%, а доля європейських країн зросла до 54%. Скорочення світового З. з. до 1969 з'явилося результатом паніки на золотих біржах після девальвації фунта стерлінгів в листопаді 1967 і різко збільшеного продажу золота приватним особам з державного З. з. США і ін. країн — учасниць «Золотого пулу» . Після ліквідації в березні 1968 «Золотого пулу» і створення двох'ярусного ринку золота — офіційного і вільного (див. Ринки золота ) — світові З. з. були фактично заморожені. Різке загострення валютної кризи в 1971 привело до подальшого скорочення в них долі США до 25% (вересень 1971); доля капіталістичних країн Європи зросла до 57%.
В соціалістичних країнах централізований З. з. служить в основному як резерв для міжнародних розрахунків, пов'язаних із зовнішніми економічними стосунками.
До. А. Штром.
Централізовані золоті запаси капіталістичних
країн (на кінець року), тис. т
1913
1929
1938
1949
1965
1969
1971
Всього
7,3
15,6
23,1
31,1
38,4
36,4
36,6
У тому числі:
США
1,9
5,9
13,0
21,8
12,5
10,5
9,1
Великобританія
0,2
1,1
2,6
1,2
2,0
1,3
0,7
Франція
1,0
2,5
2,5
0,5
4,2
3,2
3,1
Германію (з 1949 ФРН(Федеральна Республіка Німеччини))
