«Золотий пул», міжнародне об'єднання центральних банків низки західних країн. Учасниками його були Федеральний резервний банк Нью-Йорка, а також центральні банки семи західно-європейських країн — Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії. «З. п.» діяв з осені 1961 по березень 1968. Мав на меті добитися стабілізації ринкової ціни золота на лондонському ринку (що є основним ринком золота) на рівні, близькому до офіційної ціни — 35 дол.(долар) за тройську унцію (31,1035 г ) чистого золота. Для цього країнами «З. п.» був організований спільний консорціум з продажу золота в Лондоні. Англійському банку надавалося право продавати золото за рахунок «З. п.». Останні учасники зобов'язалися відшкодувати витрачене золото в межах заздалегідь погоджених квот. Спочатку квоти країн були визначені (у %): США — 50, Великобританія, Італія, Франція — по 9, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія — по 4. На початку 1962 учасники «З. п.» домовилися про спільні покупки золота в Лондоні. Придбане золото розподілялося між ними пропорційно квотам.
Діяльність «З. п.» протікала таким чином: протягом календарного місяця Англійський банк виробляв операції по купівлі-продажу золота на лондонському ринку за рахунок власних ресурсів. В кінці місяця виводився чистий підсумок операцій. Дефіцит відшкодовувався Англійському банку (кожен центральний банк країни — учасниці «пулу» передавав йому золото пропорційно своїй долі в сумі погоджених квот). При активному сальдо Англійський банк, навпаки, розподіляв куплений метал між учасниками також пропорційно квотам.
Відомості про операції «З. п.» строго засекречувалися, проте з неофіційних джерел відомо, що з осені 1961 і до кінця 1962 кількість золота, проданого через «пул», була приблизно рівна його зворотним закупівлям. У 1963—64 «З. п.» в основному скуповував золото, проте надалі у зв'язку з ослабінням позицій долара і загостренням попиту на золото «З. п..» довелося продати значну кількість металу за рахунок державних запасів учасників, щоб не допустити надмірного підвищення ринкової ціни на золото. Після девальвації фунта стерлінгів в листопаді 1967 золотих бірж охопила паніка. По деяких оцінках, збиток, заподіяний державним золотим запасам західних країн масовими закупівлями золота, перевищив 3 млрд. дол.(долар) В середині 1967 від участі в операціях «пулу» відмовилася Франція. У березні 1968 останні учасники «З. п.» на екстреній нараді у Вашингтоні прийняли рішення припинити операції на лондонському ринку золота. Фактично це означало кінець «З. п.». Ринкова ціна золота стала визначатися лише співвідношенням попиту і пропозиції. У 1970—71, наприклад, вона перевищувала офіційну ціну на 15—25%.
