Англійський банк (Bank of England), центральний емісійний банк Великобританії. Заснований в 1694 як приватний акціонерний банк. Був наділений правом емісії банкнот поряд з деякими ін. банками країни. Первинний капітал банку — 1,2 млн. фунтів стерлінгів — належав групі приватних осіб, головним чином власникам найбільших банкірських будинків. Згодом збільшений до 14,5 млн. фунтів стерлінгів. А. б. перетворився на основний емісійний інститут, фінансовий центр країни, в банк банків і держави. До 1-ої світової війни (1914—18) банкноти А. б. обмінювалися на золото. У 1946 лейбористський уряд провів націоналізацію А. б. Акціонери отримали компенсацію урядовими коштовними паперами, що приносять 12% доходу в рік (стільки ж, скільки давали дивіденди до націоналізації).
А. б. виробляє фідуціарну (не покриту золотом) емісію в межах сум, періодично встановлюваних парламентом, фінансує уряд, здійснює касового виконання державного бюджету, зберігає резерви англійських і багатьох іноземних центральних банків, з якими полягає в кореспондентських стосунках, служить розрахунковим центром для банків країни, здійснює валютний контроль відповідно до валютного законодавства. У завдання А. б. входить контроль за кредитною діяльністю банків і регулювання грошового ринку (шляхом зміни облікової ставки і т.з. операцій на відкритому ринку).
Керівник і директори А. б. призначаються урядом. Банк в 1969 мав 8 відділень в Англії. Сума грошової емісії А. б., повністю покритою коштовними паперами, на липень 1969 склала 3340 млн. фунтів стерлінгів проти 2248 фунтів стерлінгів в 1960, 1326 млн. фунтів стерлінгів в 1950 і 1402 млн. фунтів стерлінгів в 1946.
