Знання, перевірений практикою результат пізнання дійсності, вірне її віддзеркалення в свідомості людини. З. протилежно незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь. Елементарні З., обумовлені біологічними закономірностями, властиві і тваринам, в яких вони служать необхідною умовою життєдіяльності організму, реалізації його поведінкових актів. З. можуть бути житейськими, донаучнимі, художніми і науковими а останні — емпіричними і теоретичними. Життєві З., як правило, зводяться до констатації фактів і їх опису, тоді як наукові З. піднімаються до рівня пояснення фактів, осмислення їх в системі понять даної науки, включаються до складу теорії. Суть наукових З. полягає в розумінні дійсності в її минулому, сьогоденні і майбутньому, в достовірному узагальненні фактів, в тому, що за випадковим воно знаходить необхідне, закономірне, за одиничним — загальне і на цій основі здійснює передбачення. Мислення людини постійно рухається від незнання до З., від поверхневого до усе більш глибокому і всесторонньому З. Див. ст. Теорія пізнання і літературу при ній.
