Знаки хімічні, хімічні символи, скорочені буквені позначення хімічних елементів. Сучасні З. х. (див. таблицю) складаються з першої букви або першою і одній з наступних букв латинської назви елементів.
В формулах хімічних і рівняннях хімічних кожен З. х. виражає, окрім назви елементу, відносну масу, рівну його атомній масі . Для позначення ізобаров і ізотопів до їх З. х. приписують зверху зліва (інколи справа) масове число; атомний номер пишуть знизу зліва. Якщо ж хочуть позначити не нейтральний атом, а іон, те вгорі справа ставлять заряд іона. Внизу справа вказують число атомів даного елементу в молекулі. Приклади: — однозарядний іон ізотопу хлору (атомний номер 17, масове число 35); — двоатомна молекула того ж ізотопу. Ізобари аргону і кальцію позначаються відповідно і . Приведені в таблиці З. х. є міжнародними, але поряд з ними в деяких країнах споживані знаки, вироблені від національних назв елементів.
Наприклад, у Франції замість З. х. азоту N, берилія Ве і вольфраму W прийняті Az (Azote), Gl (Glucinium) і Tu (Tungstène). У США замість знаку ніобію Nb незрідка застосовують Cb (Columbium). Незагальноприйняті назви і знаки елементів з атомними номерами 102 і 103 («нобелій» і «лоуренсій»).
Історична довідка. Хіміки стародавнього світу і середніх століть застосовували для позначення речовин, хімічних операцій і приладів символічні зображення, буквені скорочення, а також поєднання тих і інших (див. мал. ). Сім металів старовини змальовували астрономічними знаками семи небесних світил: Сонця (золото), Місяця (срібло), Юпітера (олово), Венери (мідь), Сатурну (свинець), Меркурія (ртуть), Марса (залізо). Метали, відкриті в 15—18 вв.(століття), — вісмут, цинк, кобальт — позначали першими буквами їх назв. Знак винного спирту (лат. spiritus vini) складений з букв S і V. Знаки міцної горілки (лат. aqua fortis, азотна кислота) і золотої горілки (лат. aqua regis, царська горілка, суміш соляної і азотної кислот) складені із знаку води Ñ і прописних букв F, відповідно R. Знак скла (лат. vitrum) утворений з двох букв V — прямою і перевернутою.
Спроби упорядкувати старовинні З. х. продовжувалися до кінця 18 ст На початку 19 ст англійський хімік Дж. Дальтон запропонував позначати атоми хімічних елементів кухлями, усередині яких поміщалися крапки, риски, початкові букви англійських назв металів і ін. З. х. Дальтона набули деякого поширення у Великобританії і в Західній Європі, але незабаром були витиснені чисто буквеними З. х., які шведський хімік І. Я. Берцеліус запропонував в 1814. Висловлені ним принципи складання З. х. зберегли свою силу до теперішнього часу; вони викладені на початку статті. У Росії перше друкарське повідомлення о З. х. Берцеліуса зробив в 1824 московська лікарка І. Я. Зацепін.
Знаки, назви, атомні номери і атомні маси хімічних елементів
