Змішані суспільства, 1) форма організації акціонерних компаній, при якій партнером приватного капіталу виступає держава. Володіючи пакетом акцій, держава бере участь в управлінні компанією, в призначенні і зсуві се керівників, у визначенні напряму і результатів її діяльності.
На початку і середині 20 ст С. о. створювалися головним чином в тих областях економіки, де держава виступала в ролі великої замовника або торгівельного партнера (військова промисловість, же.-д.(железнодорожний) транспорт, фінанси). У ряді країн С. о. створювалися з метою уникнути повної націоналізації відповідних сфер господарства. Після 2-ої світової війни 1939—45 деяких галузей економіки в країнах Західної Європи, де діяли С. о., були націоналізовані (ж.-д. транспорт, галузі військової промисловості, частина енергетики). З 50—60-х рр. спостерігається зростання С. о. і розширення сфери їх поширення, що свідчить про перетворення С. о. в органічну частину структури сучасного державно-монополістичного капіталізму. Наприклад, в Італії на чолі найбільших промислових об'єднань — «ЕНІ» (нафтопереробка, нафтохімія), «Італ-сидер» (металургія), «Сиделор» (енергетика) коштують компанії, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій, а як співвласник виступає приватний капітал. Ці головні, холдингові компанії (див. «Холдинг компані» ) поширюють вплив на широку периферію частнокапіталістічеських компаній через систему участі . У Франції С. о. отримали поширення в енергетиці і нафтохімії. Зростає число і вплив С. о. у Великобританії і у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). Участь держави в С. о. — форма державного регулювання на сучасному етапі загальної кризи капіталізму, направлена на реалізацію інтересів буржуазії.
В країнах, що розвиваються, держава, виступаючи в С. о. партнером приватного капіталу, сприяє такому формуванню і напряму капіталовкладень, який прискорює економічне зростання, підвищує норму накопичення в національному доході, сприяє контролю над цінами. У ряді країн (Індія, Бірма і ін.) набула поширення форма участі держави в капіталі іноземних монополій. У тих випадках, коли держава по тих або інших причинах не йде на пряму націоналізацію іноземних підприємств, участь як акціонер, особливо при володінні контрольним пакетом акцій, дозволяє йому протистояти антинаціональним, грабіжницьким тенденціям в діяльності міжнародних монополій.
До С. о. відносяться також суспільства, що знаходяться в спільному володінні декількох держав (наприклад, «Інтелсат» — міжнародне суспільство супутників зв'язку).
В СРСР після переходу до неп(нова економічна політика) у форма С. о. застосовувалася з метою використання приватного капіталу при провідній ролі держави для відновлення народного господарства. В основному С. о. утворилися в області зовнішньої торгівлі, що сприяло виходу сов.(радянський) зовнішньоторговельних організацій на світовий ринок (наприклад, Амторг ) .
З кінця 60-х — початки 70-х рр. форма С. о. широко використовується соціалістичними країнами головним чином у вигляді участі державних підприємств або об'єднань в приватних акціонерних компаніях капіталістичних країн, що розвиваються. Мета такого роду С. о. — розвиток економічних, у тому числі торгівельних, стосунків. Соціалістичні держави беруть участь в збутових акціонерних підприємствах за кордоном і фінансових організаціях, пов'язаних з кредитуванням зовнішньої торгівлі. Змішані збутові акціонерні компанії за участю капітальних вкладень відповідних зовнішньоторговельних об'єднань, що представляють СРСР, утворені у Фінляндії («Тебойл», «Суоменпетролі»), Бельгії («Нафта», «Ськаудія-Волга»), Франції («Актіф-авто»), а також у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії Швеції, Норвегії і низці інших капіталістичних країн.
В деяких соціалістичних країнах (Румунії, Югославії) С. о. використовуються як форма участі приватного капіталу капіталістичних країн в державних компаніях соціалістичних країн; при цьому забезпечується контроль соціалістичної держави за діяльністю таких підприємств.
2) Форма спільної участі два або більш приватних компанії в акціонерному капіталі підприємства, ведуча до змішаного (подвійному, потрійному) підпорядкування відповідного підприємства. У 60—70-і рр. активно використовується монополіями міжнародними для проникнення в економіку національних держав.
Літ.: Державна власність і антимонополістична боротьба в країнах розвиненого капіталізму, М., 1973.
