Змішаний процес, слідчо-обвинувальний процес, в буржуазних державах порядок розгляду справ про злочини, при якому дві його основні частини — попереднє розслідування і судовий розгляд — грунтуються на різних правових початках. Вперше був введений у Франції в 1808. За типом С. п. був побудований кримінальний процес царської Росії, що регламентувався Судовими статутами 1864.
Попереднє розслідування в С. п. має на меті викривання обвинуваченого; воно визначає напрям і межі судового розгляду, а практично у багатьох випадках і долю справи. В цілому для нього характерні всесилля звинувачувальної влади, відсутність гласності і змагальності, обмеження прав обвинуваченого і його захисника. Основну частину попереднього розслідування складають неконтрольовані дії поліції, причому наявні процесуальні гарантії в ряду випадків зводяться нанівець під приводом невідкладності і доцільності цих дій. Обвинувачений не має права знайомитися з матеріалами справи. Презумпція невинності по суті не діє, і визнання обвинуваченим своєї провини розглядається як вирішальний доказ.
Судовий розгляд в С. п. регламентується законом як явне, таке, що відбувається за участю засідателів присяг (шеффенов), на початках рівності сторін, усності, безпосереднього дослідження матеріалів справи в судовому засіданні. Розширюються права підсудного і його захисника. Проте багаточисельні обмовки в карно-процесуальному законі і реальна практика його вживання істотно утрудняють трудящим використання демократичних початків судового розгляду кримінальних справ. Проте прогресивні сили, включаючи комуністичні партії, ведуть боротьбу за дотримання і розвиток демократичних принципів в кримінальному правосудді.
