Землеробський закон, пам'ятник візантійського права, складений, найімовірніше, на рубежі 7—8 вв.(століття) у Малій Азії. Є записом звичайного права з використанням ряду римських правових норм, а також деяких біблейських встановлень. З. з. — найважливіше джерело для вивчення візантійського села після вторгнення в 7 ст до Візантії слов'янських і ін. народів. З. з. регламентував правові стосунки в сільській громаді. Система покарань З. з. включала і грошові штрафи, і членоушкодницькі покарання (наприклад, відсікання руки). Принцип приватної власності в З. з. ослаблений порівняно з римськими нормами: за порушення прав власності (наприклад, заорювання чужого поля, вирубка чужого лісу і ін.) З. з. встановлював украй низькі покарання; закон допускав можливість власності на дерево, зростаюче на чужій ділянці.
Теорія слов'янського походження З. з., висунута Ф. І. Успенським, сучасним візантіноведенієм знехтувана (у З. з. відсутня слов'янська термінологія). З. з. зробив великий вплив на середньовічне право Болгарії, Сербії, Румунії і Русі.
Літ.: Землеробський закон (початок VIII ст), в кн.: Хрестоматія по історії середніх століть, т. 1, М., 1961, с. 344—51; Сюзюмов М. Я,, Про характер і суть візантійської общини по Землеробському закону, «Візантійський літопис», 1956, т. 10.
