Зелінський Корнелій Люциановіч [6(18) .1.1896, Москва, — 25.2.1970, там же], радянський літературознавець, літературний критик, доктор філологічних наук (1964). Закінчив Московський університет (1918). Тоді ж почав друкуватися. Один з організаторів і теоретиків групи конструктивістів (див. Конструктивізм ). Згодом виступив з критикою цього напряму (ст. «Кінець конструктивізму», 1930). У 1948—69 (з перервами) старший науковий співробітник інституту світової літератури ним. А. М. Горького. З. належать роботи по питаннях радянської і зарубіжної літератури. Багато зробив для вивчення літератур народів СРСР. У 1960 опублікував книгу «На рубежі двох епох. Літературні зустрічі 1917—1920 років». Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Поезія як сенс, М., 1929; Процес проти тих із-за кого хворий світ. («Життя Клима Самгина»), М., 1931; Критичні листи, кн. 1—2, М., 1932—34; Джамбул, М., 1955; Дмитро Гуліа, М., 1956 (совм. з Х. С. Бгажба); Жовтень і національні літератури, М., 1967; На світі, що змінюється. Портрети, нариси, есе, М., 1969.
Літ.: Пархоменко М., Багатонаціональна єдність, «Дружба народів». 1959 № 3; Дичко Д., «На рубежі двох епох». [Рец.], «Зірка», 1960 №3; Катанян Ст, Про вигадування мемуарів «Новий світ», 1964 № 5.
