Заруцкий Іван Мартинович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Заруцкий Іван Мартинович

Заруцкий Іван Мартинович (р. народження невідомий, Тернопіль, — помер 1614, Москва), предводитель козачих загонів в Росії на початку 17 ст До літа 1607 був у війську І. І. Болотникова, потім пішов до Лжедмітрію II, керував загоном донських козаків і був подарований ним в бояри. З розпадом Тушинського табору З. перейшов на сторону польського короля Сигизмунда III. Осенью 1610 повернувся до Калуги до Лжедмітрію II; після смерті самозванця одружувався на вдові Лжедмітрія Марині Мнішек. У січні 1611 З. прилучився до першого ополчення, в уряді якого після вбивства П. Ляпунова добився першості. Проте прагнучи здійснити свої честолюбні задуми, З. у 1612 виступив проти народного ополчення і намагався організувати замах на князя Д. М. Пожарського. Просування ополчення до Москви змусило З. Уйті з-під Москви до Астрахані. У 1614 з наближенням урядових військ і рятуючись від народного повстання, що спалахнуло в Астрахані, З. біг в уральські степи, де козаки видали його уряду. З. і син Марини Мнішек були страчені в Москві, Марина померла в ув'язненні.

  Літ.: Вернадський Ст Н., Кінець Заруцкого, «Уч. зап.(західний) Ленінградського державного педагогічного інституту», 1939 № 19; Долінін Н. П., Підмосковні полиці (козацькі «табори») в національно-визвольному русі 1611—1612 р., Хар., 1958.