Запаси корисних копалини , кількість мінеральної сировини в надрах Землі, на її поверхні, на дні водоймищ і в об'ємі поверхневих і підземних вод, визначуване за даними геологічної розвідки. Ці дані дозволяють обчислити об'єм тіл корисних копалини, а при множенні об'єму на щільність визначити З. п. і. у ваговому численні. При підрахунку запасів рідких і газоподібних корисних (нафта, підземні води, горючий газ) копалини, окрім об'ємного методу, застосовується спосіб розрахунку запасів по припливах в свердловинах. Для деяких родовищ корисних копалини, крім того, підраховується кількість запасів коштовних компонентів, що містяться в них, наприклад запаси металів в рудах. З. п. і. у надрах вимірюються в м 3 (будівельні матеріали, горючі гази і ін.), в тоннах (нафта, вугілля, руди), в кілограмах (благородні метали) або в каратах (алмази). Величини З. п. і. володіють різними достовірністю їх підрахунку, залежною від складності геологічної будови родовищ і детальності їх геологічної розвідки. По мірі достовірності визначення запасів вони розділяються на категорії. У СРСР діє класифікація З. п. і. з розділенням їх на чотири категорії: А, В, C 1 і C 2 . До категорії А належать детально розвідані З. п. і. з точно певними кордонами тіл корисних копалини, їх формами і будовою, що забезпечують повне виявлення природних типів і промислових сортів мінеральної сировини в надрах родовища, а також геологічних чинників, що визначають умови їх видобутку. До категорії У відносяться заздалегідь розвідані З. п. і., з приблизно певними контурами тіл корисних копалини, без точного відображення просторового положення природних типів мінеральної сировини. У категорію C 1 включають запаси розвіданих родовищ складної геологічної будови, а також слабо розвідані З. п. і. на нових площах або на площах, безпосередньо прилеглих до детально розвіданих ділянок родовищ; вони підраховуються з врахуванням екстраполяції геологічних даних детально розвіданих ділянок родовищ. До категорії C 2 відносяться перспективні запаси, виявлені за межами розвіданих частин родовищ на підставі тлумачення їх геологічної будови, з врахуванням аналогії схожих і детально розвіданих тіл корисних копалини. Із зарубіжних найбільш поширена американська класифікація З. п. і. У ній виділяються три категорії запасів: 1) виміряні (measured), визначувані на підставі вимірів в гірських виробленнях і бурових свердловинах, 2) вивірені (indicated), підраховувані при поширенні даних гірських робіт і буріння за їх межі, 3) передбачувані (inferred), оцінювані за загальними геологічними даними. По правилах, що існують в Радянському Союзі, родовища корисних копалини можуть бути введені в експлуатацію за умови, якщо вони володіють певним співвідношенням З. п. і. різних категорій. По мірі складності геологічної будови виділяються три групи родовищ з різним співвідношенням категорій корисних копалини. До 1-ої групи відносяться родовища корисних копалини простої геологічної будови з рівномірним розподілом коштовних компонентів; для цієї групи не менше 30% запасів повинно бути розвідано по категорії А і В, у тому числі не менше 10% по категорії А. Ко 2-ій групі належать родовища складної геологічної будови (не менше 20% запасів повинно бути розвідано по категорії В). До 3-ої групи відносяться родовища дуже складної геологічної будови і виключно невитриманого вмісту коштовних компонентів; проектування гірничодобувних підприємств і виділення капітальних вкладень на їх будівництво або реконструкцію допускається за наявності запасів категорії C 1 .
З. п. і, по їх придатності для використання в народному господарстві розділяються на балансових і забалансових. До балансових належать такі З. п. і., які доцільно розробляти при сучасному рівні техніки і економіки; до забалансових відносяться З. п. і., які через їх малу кількість, низьку якість, складних умов експлуатації або переробки нині не використовуються, але надалі можуть з'явитися об'єктом промислового освоєння. Для визначення показників балансових З. п. і. виробляють спеціальні розрахунки, що характеризують промислові кондиції мінеральної сировини (мінімальну потужність тіл корисних копалини, мінімальний промисловий вміст коштовних компонентів в корисних копалини і максимально допустимі включення гірських порід); коли поклад корисної копалини поступово зливається з тими, що оточують її гірськими породами, розраховують т.з. бортовий вміст, тобто вміст коштовного компонента, по якому проводиться кордон між тілом корисної копалини і що вміщають його гірськими породами. У СРСР затвердження кондицій для підрахунку запасів, перевірка правильності підрахунку запасів, розподіли їх по балансовій і забалансовій групах, а також затвердження запасів і визначення підготовленості родовища для промислового освоєння по категоріях покладене на Державну комісію із запасів корисних копалини СРСР.
Літ.: Підрахунок запасів родовищ корисних копалини, М., 1960; Класифікація запасів родовищ твердих корисних копалини, М., 1960.
