Сучасний господарський профіль З. е. р. в головних межах склався за роки Радянської влади в ході перетворення Закавказзі з господарський відсталої, переважно аграрної, колоніальної околиці Російської імперії в потужний комплекс різносторонньої промисловості і високорозвиненого сільського господарства. З врахуванням специфіки природно-географічних умов, високій концентрації населення з трудовими навиками, що історично склалися, визначилося місце З. е. р. в загальносоюзній системі територіального розподілу праці. У народному господарстві СРСР З. е. р. виділяється розвитком комплексу нафтовидобувного і нафтохімічного виробництва, видобутком руд кольорових металів, марганцю і ряду неметалічних копалин, машинобудуванням. Велике значення мають вирощування субтропічних і теплолюбивих технічних культур, виноградарство, плодівництво і промисловість по переробці з.-х.(сільськогосподарський) сировини.
Швидкими темпами розвивалася енергетика З. е. р. Головний вигляд паливних ресурсів — нафта і газ (Азербайджанська РСР), видобуток яких складає відповідно 20,2 млн. т і 5,5 млрд. м 3 (1970). Не дивлячись на різке зниження долі З. е. р. в загальносоюзному видобутку нафти (з 71% в 1940 до 5,7% в 1970), він залишається важливим центром нафтопереробної і нафтохімічної промисловості. Добувається енергетичне вугілля, що коксується (Грузинська РСР). З. е. р. (особливо західна частина Грузинської РСР) багатий гідроенергетичними ресурсами (потенційні ресурси 191 млрд. квт ( ч ) , з яких освоєно близько 7% технічно можливих ресурсів. Вироблення електроенергії виросло в порівнянні з 1913 майже в 200 разів і досягла 27,1 млрд. квт ( ч (1970). Найбільш потужні електростанції зосереджені в Азербайджанській РСР, теплові електростанції і ГЕС(гідроелектростанція) є в Грузинській РСР і Вірменською РСР. Створена єдина енергетична система З. е. р.
На базі місцевої сировини (залізні, марганцеві, мідні, молібденові, поліметаллічеськие і ін. руди) розвивається чорна і кольорова металургія. Є металургійний завод повного циклу (м. Руставі, Грузинська РСР), передільний металургійний завод (р. Сумгаїт, Азербайджанська РСР), завод феросплавів (р. Зестафоні, Грузинська РСР). Виплавка чавуну (1970) 0.8 млн. т, стали 2,1 млн. т, виробництво готового прокату 1,7 млн. т, сталевих труб 0,9 млн. т.
Хімічна промисловість спирається на використання вуглеводневої сировини (відходи нафтопереробки, коксохімії, природний газ), вапняків, відходів кольорової металургії і ін. Виробляються синтетичний спирт (Азербайджанська РСР), синтетичний каучук (Азербайджанська РСР, Вірменська РСР), синтетичне волокно (Грузинська РСР, Вірменська РСР), хімічні добрива, сірчана кислота, карбід кальцію, пластмаси, літопон і ін. Розвинене виробництво будматеріалів (цемент, цеглина, стінний камінь і ін.).
В машинобудуванні виділяється виробництво електротехнічних виробів, приладів, верстатів, устаткування для нафтової, харчової промисловості, з.-х.(сільськогосподарський) машин, електровозів, автомобілів і ін. Підприємства машинобудування є у всіх республіках, головним образом в Тбілісі, Баку, Єревані і у ряді ін. міст.
Легка і харчова промисловість розвивається на основі переробки як місцевого, так і такого, що привіз з.-х.(сільськогосподарський) сировини. Провідну роль в спеціалізації району грають чайна, винар, плодоконсервна, бавовноочисна, шовкомотальна галузі. У 1970 було вироблено 14,3 млн. дав виноградного вина, 660 млн. умовних банок консервів, 131 тис. т бавовни-волокна, 880 т шовку-сирцю. Розміщення підприємств цієї групи тісно пов'язане з розміщенням відповідних галузей сільського господарства. Підприємства бавовняно-паперовою, шовковою, шерстяною, трикотажною, шкіряно-взуттєвою галузей зосереджені переважно в Тбілісі, Баку, Єревані, Кировабаде, Кутаїси, Гори, Ленінакане і ін. У 1970 виробництво бавовняно-паперових тканин склало 291 млн. м-коду, шерстяних — 20,2 млн. м-коду, шовкових — 68,8 млн. м-код, шкіряного взуття 35,6 млн. пар.
Унаслідок переважання гірського рельєфу площа з.-х.(сільськогосподарський) угідь відносно невелика — 8,3 млн. га, з яких оброблювані угіддя (рілля, багатолітні насадження) займають лише 1 / 3 . По величині оброблюваних земель, що доводяться на 1 жителя, З. е. р. займає одне з останніх місць в СРСР. Основна частина оброблюваних земель — в рівнинних і предгірних районах. У західній частині Грузинської РСР (Колхидськая низовина) ведуться роботи по осушенню земель. У більшості останніх землеробських районів потрібне штучне зрошування. У З. е. р. 1,7 млн. га зрошуваних земель. Особливо велике водогосподарське будівництво ведеться на Кура-Араксинськой низовини і Араратськой рівнині. Для сільського господарства характерна висока доля багатолітніх насаджень. У складі кормових угідь значне місце займають сезонні високогірні (літні) і напівпустинні (зимові) пасовища. У сільському господарстві провідне місце належить обробітку субтропічних культур. Субтропічне господарство фактично заново створене за роки Радянської влади і особливо розвинене в районах Колхидськой (Грузинська РСР) і Ленкоранськой (Азербайджанська РСР) низовині З. е. р. виробляє понад 98% чайного аркуша в СРСР (площа чайних плантацій 73 тис. га, збір аркуша 268,7 тис. т в 1970), а також цитрусові, тунг, бамбук, лавр і ін. велике значення мають виноградарство (площа виноградників 276 тис. га, збір винограду 1160 тис. т ) і плодівництво (площа плодово-ягідних насаджень, включаючи цитрусові, 370 тис. га, збір плодів і ягід 812 тис. т ). З. е. р. дає 17% загальносоюзного збору плодів (персики, абрикоси, гранат, інжир, айва і ін.) і винограду технічних і столових сортів. Бавовництво розвинене в Азербайджанською РСР. Під бавовником — 193 тис. га (1970); валовий збір (закупівлі) бавовни-сирцю — 336 тис. т (5% загальносоюзного). З ін. технічних культур обробляють тютюн, ефіромаслічниє і ін.
В основному внутрірайонне значення мають виробництво зернових, картоплі, овочів, тваринництво молочно-м'ясного і шерстного для м'яса напряму. У 1970 під зерновими (пшениця, кукурудза) було 1,2 млн. р. а, картоплею — 58 тис. га, овочами — 76 тис. га. Розвивається виробництво ранніх овочів для вивозу в північні і центральні райони СРСР. Поголів'я худоби (на 1 січня 1971, в млн. голів): великої рогатої худоби 3,7, свиней 0,9, овець і кіз 8,4. Розвинені шовківництво, бджільництво, птахівництво.
Же.-д. мережа району — Закавказька магістраль Баку — Тбілісі — Батумі, до якої примикають лінії Цхакая — Сухумі — Туапсе, Баку — Махачкала, Баку — Джульфа — Єреван — Ленінакан — Тбілісі і ряд віток. Морські перевезення по Чорному і Каспійському морю (порти Батумі, Поті, Баку і ін.). Розвинена мережа автодоріг. Нафта і газ транспортуються по трубопроводах (нафтопровід Баку — Батумі, газопроводи Карадаг — Акстафа — Тбілісі — Єреван, Орджонікідзе — Тбілісі і ін.). Для зв'язків з ін. районами, а також для місцевих потреб використовується повітряний транспорт.
Із З. е. р. в ін. райони вивозяться нафта і нафтопродукти марганцеві, молібденові, поліметаллічеськие руди, феросплави, мідь, алюміній, сталеві труби, хімікати, устаткування, прилади, електродвигуни, автомашини, верстати, чай, вино, тютюн, консерви, фрукти і ін. Ввозяться кам'яне вугілля, прокат чорних і кольорових металів, машини і ін. устаткування, хімікати, лісоматеріали, зерно і ін. продовольчі і промислові товари.
З. е. р. — один з найважливіших районів курортів, туризму і альпінізму в СРСР. На базі використання мінеральних джерел, сприятливих кліматичних умов, морських пляжів створена мережа курортів всесоюзного значення (Гагра, Цхалтубо, Боржомі, Піцунда, Джермук, Новий Афон і ін.), а також центрів відпочинку і туризму з турбазами, пансіонатами, кемпінгами.
Літ.: Кавказ, М., 1966 (Природні умови і природні ресурси СРСР); Географія господарства республік Закавказзі, М., 1966; Мінц А. А., Республіки Закавказзі, М. 1969.
