Зайців Борис Костянтинович [29.1(10.2) .1881, Орел, —22.1.1972, Париж], російський письменник, белоемігрант. Почав друкуватися в 1901. Розповіді З., що увійшли до збірки 1906, повести «Аграфена» (1908), «Блакитна зірка» (1918) і ін. написані в імпресіоністській манері, що збереглася і в пізніших його творах. Не прийнявши і не зрозумівши Жовтневу революцію, в 1922 З. емігрував; з 1924 жив в Парижі. У романах «Золотий узор» (1926) і «Будинок в Пасси» (1935), присвячені революції і Громадянській війні 1918—20 в Росії, відбилися реакційні погляди письменника. З. належать: автобіографічна тетралогія — «Подорож Гліба» (1937), «Тиша» (1948), «Юність» (1950), «Древо життя» (1953); збірки повістей: «Подорожні» (1921), «Річки часів» (1968, Нью-Йорк) і др.; художні біографії: «Життя Тургенева» (1932), «Жуковський» (1951), «Чехов» (1954); декілька п'єс; переклад російською мовою «Ада» Данте. Для творів З., тонкого стиліста, характерні етична проблематика, психологізм, друк релігійно-містичного світовідчування.
Соч.: [Собр. соч.(вигадування)], т. 1—3, 5—7, Берлін — П. — М., 1922—23.
Літ.: Російська література XX століття. 1893—1910, Під ред. С. А. Венгерова, т. 3, кн. 8, М., 1916. с. 65—80 (Автобіографія Зайцева: Стаття Е. А. Колтоновськой); Історія російської літератури кінця XIX — початки XX століття. Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1963.
