Загальна конфедерація праці Італії (ВКТ; Confederazione Generale del Lavoro), профспілковий центр Італії. Заснований в Мілані 1 жовтня 1906. До 1907 ВКТ налічувала 191 тис. членів, в 1920 — 2320 тис. членів. Після встановлення в Італії фашистської диктатури (1922) і створення фашистських профспілок чисельність ВКТ різко скоротилася (у 1924 — 269 тис. членів). Керівництво реформіста ВКТ прагнуло «ужитися» з фашистами, а 4 січня 1927 лідери ВКТ прийняли рішення про її самороспуське. Проте 20 лютого 1927 за ініціативою ряду профспілкових керівників — комуністів і незалежних — ВКТ була відтворена нелегально. Вона продовжувала роботу в підпіллі, а потім усередині фашистських профспілок. У Франції італійськими комуністами був створений Закордонний центр ВКТ по керівництву профспілковою боротьбою в Італії. В той же час колишній генеральний секретар ВКТ Би. Буоцци не визнав самороспуськ ВКТ і створив в Парижі організацію під такою ж назвою. У 1936 паризькі ВКТ і підпільна ВКТ прийняли декларацію про профспілкову єдність. Після краху італійського фашизму (1943) в 1944 в Римі була створена Загальна італійська конфедерація праці, що об'єднала основний перебіг італійського профруху.
Літ.: Канделоро Д., Профспілковий рух в Італії, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1953; Colombi A., Pagine di storia del movimento operaio, Roma, 1951; Manuale dell’attivista sindacale, 2 ed., Mil., [s. а.].
