Жірмунський Віктор Максимович [21.7(2.8) .1891, Петербург, — 31.1.1971, Ленінград], радянський філолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1966; член-кореспондент 1939). Професор БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (з 1919), почесний доктор Оксфордського, Краківського, Берлінського ім. Гумбольдта і Карпова (Празького) університетів. Основоположник сучасної германістики. Основні роботи по питаннях німецького, загального і тюркського мовознавства, діалектології, історії західної і російської літератури, теорії літератури, поетики, стіховеденія, фольклору і сходознавства: «Німецький романтизм і сучасна містика» (1914), «Поезія А. Блоку» (1921), «В. Брюсов і спадщина Пушкіна» (1922), «Рима, її історія і теорія» (1923), «Байрон і Пушкін» (1924), «Введення в метрику. Теорія вірша» (1925), «Питання теорії літератури» (1928), «Національна мова і соціальні діалекти» (1936), «Гете в російській літературі» (1937), «Народний героїчний епос» (1962) і ін. Особливе місце серед робіт Же. займає фундаментальну працю «Німецька діалектологія» (1956). Же. — редактор і один з авторів «Порівняльної граматики німецьких мов» (т. 1—4, М., 1962—66). Виконуючий обов'язки головного редактора журналу «Питання мовознавства» (1969—71). Член-кореспондент Німецькою АН(Академія наук) в Берліні (1956), Британською АН(Академія наук) (1962), Данською АН(Академія наук) (1967) і Баварською АН(Академія наук) (1970). Нагороджений орденом Леніна і 2 ін. орденами.
Соч.: Історія німецької мови, 5 видавництво, М., 1965; Введення в порівняльно-історичне вивчення німецьких мов, Л., 1964.
