Жорно, круглий природний або штучний камінь, що обтесав; робочий орган жорнового постава, службовець для лущення плівчастих культур і подрібнення зерна і ін. матеріалів ( мал. 1 ). Що парно працюють Же. набули поширення ще в 4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера); до цього зерно мололи зернотеркамі. Ж. спочатку приводилися в рух живою силою потім, збільшені в розмірах, вони стали головною складовою частиною водяних і вітряних млинів.
Же. виготовляється з одного або декількох шматків (природний) або дрібних часток (штучний) гірських порід. Матеріалом для природного Ж. служать тверді гірські породи — кварцит (кращий), піщаник і граніт. Штучні Ж. робляться з роздробленого кременя, кварциту, наждаку і суміші наждаку з кременем (напівнаждачний), зцементованих хлористим магнієм або каустичним магнезитом. На робочих поверхнях Же. карбуються борозенки ( мал. 2 ), кромки яких є ріжучими органами. Ж. з гострими кромками швидше розколюють частки зерна.
