Жорно
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Жорно

Жорно, круглий природний або штучний камінь, що обтесав; робочий орган жорнового постава, службовець для лущення плівчастих культур і подрібнення зерна і ін. матеріалів ( мал. 1 ). Що парно працюють Же. набули поширення ще в 4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера); до цього зерно мололи зернотеркамі. Ж. спочатку приводилися в рух живою силою потім, збільшені в розмірах, вони стали головною складовою частиною водяних і вітряних млинів.

  Же. виготовляється з одного або декількох шматків (природний) або дрібних часток (штучний) гірських порід. Матеріалом для природного Ж. служать тверді гірські породи — кварцит (кращий), піщаник і граніт. Штучні Ж. робляться з роздробленого кременя, кварциту, наждаку і суміші наждаку з кременем (напівнаждачний), зцементованих хлористим магнієм або каустичним магнезитом. На робочих поверхнях Же. карбуються борозенки ( мал. 2 ), кромки яких є ріжучими органами. Ж. з гострими кромками швидше розколюють частки зерна.

  Літ. див.(дивися) при ст. Жорновий постав .

  А. Я. Соколів.

Мал. 2. Профіль борозенок жорна.

Мал. 1. Робоча поверхня жорна: А — отвір (око), через який поступає продукт; Б+В — пояс (ковток), службовець для попереднього подрібнення продукту; Г+Д — пояс, що меле (полоз); Е — отвір в нижньому жорні; 2r — діаметр; Н і H 1 — висота верхнього і нижнього жорна; h і h 1 — висоти робочих поверхонь.