Ефір (греч. aither), в старогрецькій міфології верхній, найбільш легкий і прозорий шар повітря, якого досягала вершина Олімпу, де знаходилися олімпійські боги. По «Теогонії» Гесиода, Е. — породження Ереба (підземного Мороку) і Никти (Ночі); по древніх версіях, від з'єднання Е. з Гемерой (Вдень) народжуються Земля, Піднебіння, Море, Океан, Тартар.
В античній філософії Е. — якнайтонша всепроникающая матерія; поряд із землею, водою, повітрям і вогнем, один з п'яти елементів буття (Арістотель) — «квінтесенція» (лат. quinta essentia — п'ята суть). Див. також Ефір світовий.
