Етимологія (греч. etymología, від étymon — дійсне значення слова, етимон і lógos — слово, учення), галузь мовознавства, що досліджує походження слів, їх первинну структуру і семантичні зв'язки. Термін введений античними філософами більше 2 тис. років назад. Е. у широкому сенсі слова — реконструкція звукового і словотворчого складу слова; окрім спорідненості звуків і тотожності морфем, вона виявляє вибірковість поєднання морфем в певних словотворчих моделях. Е. називають також результат розкриття походження слова. Етимологічному дослідженню властива множинність можливих рішень; проблематичність, гіпотетична. Е. є окремий випадок прояву гіпотетичного характеру побудов науки таким, що пояснює, на відміну від наук описових. Основи наукової Е. пов'язані з порівняльно-історичним мовознавством. Найбільшого розвитку досягла Е. тих мов, які повніше вивчені в порівняльно-історичному плані (індоєвропейський, угро-фінський). Народною (або помилковою) Е. називають випадки вторинного етимологічного осмислення, аттракциі слів, що спочатку мали інше походження.
Літ.: Пізані Ст, Етимологія, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1956; Сокир Ст Н., Про деякі теоретичні підстави етимологічного аналізу, «Питання мовознавства», 1960 №3; Трубачев О. Н., Завдання етимологічних досліджень в області слов'янських мов, «Короткі повідомлення Інституту слов'янознавства АН(Академія наук) СРСР», 1961, в, 33—34; Etymologie, Hrsg. von R. Schmitt, Darmstadt, 1977.
