Еритропоетин (від греч.(грецький) erythrós — червоний і poietikós — створюючий), гормон, стимулюючий утворення еритроцитів в кістковому мозку. По хімічній природі — глікопротеїд (містить 35% вуглеводів); молекулярна маса — 30—40 тис., володіє антигенними властивостями, інактівіруєтся нейрамінідазой, трипсином, хімотрипсином і папаїном.
Вперше виявлений французькими дослідниками П. Корно і К. Дефландром в 1906 в сироватці крові кролика, узятої після кровопускання. У нормальних фізіологічних умовах вміст Е. невелико; воно збільшується при стані гіпоксії, спостережуваному при крововтратах, зниженні кисню у вдихуваному повітрі, різних формах анемії. Більшість дослідників вважають, що Е. утворюється в нирках. Е., впливаючи на стволові клітини кісткового мозку, направляє диференціацію їх убік ерітроїдного ряду.
Літ.: Федоров Н. А., Кахетелідзе М. Р., Еритропоетин, М., 1973; Нормальне кровотворення і його регуляція, М., 1976; Gordon A. S., Regulation of hematopoiesis, v. 1, N. Y., (1970).
