Епіфіз (від греч.(грецький) epíphysis — наріст, шишка), 1) шишковидна залоза, пінеальная залоза, орган хребетних тварин і людини, розташований між передніми горбами четверохолмія головного мозку і зв'язаний за допомогою ніжки з 3-м-кодом шлуночком. Еволюційно походження Е. пов'язують з тім'яним органом деяких вищих риб і плазунів. Порівняльний-анатомічно Е. розглядається як орган зору. В круглоротих він зберіг до відомій мірі будова ока, в безхвостих земноводних знаходиться в зредукованому вигляді під шкірою голови. У ссавців і людини Е. має залізисту будову. В процесі ембріогенезу Е. розвивається з вирощування даху проміжного мозку. Складається з великої кількості гліальних і епітеліальних кліток — пінеалоцитов, розділених соєдінітельнотканнимі перегородками. Маса Е. у людини 100—200 міліграма. Кровопостачання Е. здійснюється з системи сонних артерій іннервація — симпатичними нервовими волокнами з верхніх шийних гангліїв.
Фізіологія Е. вивчена недостатньо, головним чином із-за малих його розмірів, особливостей локалізації і множинності функціональних зв'язків з проміжним мозком, ендокринними залозами і іншими органами. Е. круглоротих — орган фоторецептора. Ендокринний характер функції Е. остаточно не встановлений. Активність його з віком зменшується, а сам він набуває характер рудимента, що містить мінеральні відкладення (карбонати, фосфати, кальцій і магній) — так званий «мозковий пісок», що виявляється на рентгенограмах. Видалення Е. у курчат приводить до передчасного статевого розвитку, а у ссавців — до активації статевої системи. Введення твариною екстрактів Е. викликає зниження маси гонад, порушує розвиток статевих ознак, гальмує сперматогенез. У кастрованих тварин активується функція Е., а введення ним естрогену гальмує її. У Е. міститься антигонадотропна речовина, гальмівна дію гонадотропних гормонів гіпофіза. У людини при гіпофункції Е. (синдром Пеліцци) найбільш виражена зміна — передчасний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак, при гіперфункції — недорозвинення статевих залоз і вторинних статевих ознак.
Літ.: Кахана М. С., Патофізіологія ендокринної системи, М., 1968; Хелімський А. М., Епіфіз (шишковидна залоза), М., 1969; Чазов Е. І., Ісаченков Ст А., Епіфіз: місце і роль в системі нейроендокрінной регуляції, М., 1974.
Ст М. Самсонова.
2) Суглобовий кінець трубчастої кісті. На кордоні між Е. і діафізом є епіфізарний хрящ (т.з. пластинка зростання), який грає основну роль в зростанні кісток в довжину. У віці 12—25 років відбувається його окостеніння. При травмі Е. у дитячому або юнацькому віці можливий епіфізеоліз — зсув Е. з розривом епіфізарного хряща, що може приводити до уповільнення зростання кісті і її укорочення. Частіше спостерігається остеоепіфізеоліз, при якому лінія перелому переходить і на діафіз. Див. також Кість .
