Епігенез (геологічне), різні природні зміни осадових гірських порід після їх освіти. Термін запропонований в 1901—06 німецькими геологами Р. Беком і Б. Стельцнером. Радянський геолог Л. Ст Пустовалов в 1940 застосував термін «Е.» для стадії літогенезу, наступною за діагенезом . Н. Б. Вассоєвіч (1957), підтриманий Н. М. Страховим, Н. В. Логвіненко і ін., показав, що термін «Е.» є антонімом «сингенезу» і відноситься до термінів вільного користування; їм позначаються будь-які вторинні зміни осадових порід — катагенетічеськие (див. Катагенез ) і гіпергенетичні (див. Гіпергенні процеси ) . В. Н. Холодов (1970) відносить до Е. процеси, пов'язані з дією на осадові породи інфільтрующихся мінералізованих вод і газових еманацій. Е. приводить до формування особливої групи епігенетичних родовищ, найбільш характерних для радіоактивних, кольорових і рідких металів.
Літ.: Вассоєвіч Н. Би., О термінології, вживаній для позначення стадій і етапів літогенезу, в кн.: Геологія і геохімія, т. 1 (7), М., 1957; Страхів Н. М., Основи теорії літогенезу, т. 1, М., 1960; Холодів Ст Н., Про терміни, вживані при вивченні вторинних змін осадових порід, «Літологія і корисні» копалини, 1970 № 6,
