Емблема (від греч.(грецький) emblema — вставка, опукла прикраса), умовне пояснення відвернутого поняття, ідеї за допомогою якого-небудь зображення (наприклад, голуб — Е. рухи прибічників світу); незрідка розглядається як різновид алегорії . У вузькому сенсі — символічне зображення, зазвичай забезпечене коротким девізом і детальнішим дидактичним текстом; зразок характерного для культури маньерізма і бароко жанру літературно-художньої емблематіки. Спеціальні збірки Е., що метафорично пояснюють самі різні богословські, політичні і етіко-побутові поняття, користувалися широкою популярністю в 2-ій половині 16—18 вв.(століття) і надали значну дію на літературу, а також образотворче і декоративно-прикладне мистецтво цієї епохи.
Літ.: Морозів А. А., Емблематіка бароко в літературі і мистецтві петровського часу, в збірці: Проблеми літературного розвитку в Росії першої третини XVIII ст, Л., 1974; його ж, Емблематіка, в кн.: Коротка літературна енциклопедія, т. 8, М., 1975; Emblemata. Handbuch zur Sinnbildkunst des XVI. und XVII. Jahrhunderts, Stuttg., 1967.
