Електротермія (від електро... і греч.(грецький) thérme — жар, тепло), прикладна наука про процеси перетворення електричної енергії в теплову; галузь електротехніки, що здійснює проектування, виготовлення і експлуатацію електротермічних установок; галузь енергетики, що займається вжитком електричної енергії для нагріву, плавки або опалювання в промисловості, на транспорті, в сільському господарстві, медицині, військовій справі і побуті; сукупність електротехнологічних процесів з використанням теплової дії електричної енергії в різних галузях техніки (у металургії — електрометалургія, в хімії — плазмохимія, в машинобудуванні — високочастотний нагрів, електротермообробка і т. д.). У Е. розрізняють дуговий нагрів, індукційний нагрів, діелектричний нагрів, електронний нагрів, нагріваючи по Джоуля—Ленца закону, нагріваючи в електроліті, нагріваючи випромінюванням оптичного квантового генератора (лазера ).
Поняття «Електротермічні установки» (або «електротермічне устаткування») включає електричні печі, плазмові реактори, електричні нагрівальні прилади комунального і побутового призначення. Вживання електричної енергії для теплогенерациі забезпечує: можливість концентрації великої енергії в малих об'ємах, слідством чого можуть бути високі температури, недосяжні при інших способах теплогенерациі; великі швидкості і нагріву і компактність електротермічних установок; можливість регулювання величини і розподілу температури в робочому просторі печі, що дозволяє здійснювати рівномірний нагрів у великих об'ємах виробів (при прямому електронагріві) або виборчий нагріваючи (під поверхневий гарт, для зонної плавки ) і створює сприятливі умови для автоматизації теплового і технологічного процесів; можливість створення в робочому просторі електротермічних установок вакууму, що дозволяє використовувати тиск як чинник регулювання технологічного процесу (вакуумні або компресійні електричні печі), застосовувати контрольовані (інертні або захисні) атмосфери для захисту матеріалів, що нагріваються, і виробів від шкідливих дій повітря (і частковості, зменшення чаду); відсутність димових газів (продуктів згорання палива), що дозволяє збільшити коефіцієнт використання тепла, тобто ккд(коефіцієнт корисної дії) електротермічних установок, і обумовлює чистоту їх робочого простору; транспортабельність і простоту подачі електричної енергії (по лініях електропередачі).
Розвиток Е. стримують недоліки цього способу теплогенерациі: вища вартість експлуатації електротермічних установок але порівнянню з іншими типами печей; велика вартість електротермічного устаткування у виготовленні, комплектації і експлуатації, а отже, у ряді випадків великі капітальні витрати, і вищі вимоги до технічної культури виробництва, незрідка також велика витрата дорогих і дефіцитних матеріалів на виготовлення електротермічного устаткування; менші надійність, довговічність і ремонтопридатність електротермічних установок; залежність роботи електротермічної установки від режиму роботи енергосистеми.
Електротермічні установки застосовують: якщо технологічний процес не можна здійснити без Е. (в цьому випадку доцільність визначається значенням отримуваної продукції для народного господарства); якщо можна отримати продукцію вищої якості (економічний ефект залежить від того, наскільки вигоди від поліпшення властивостей продукції компенсують збільшення се вартості); якщо покращуються умови праці, підвищується безпека обслуговуючого персоналу; якщо досягається зниження собівартості (завдяки вищій продуктивності праці) або зменшення капітальних витрат, включаючи витрати в суміжних галузях виробництва.
На долю Е. доводиться до 15% споживаною промисловістю електричної енергії. На базі Е. створені і розвиваються виробництва спеціальних сталей, феросплавів, кольорових і легких металів і сплавів, твердих сплавів, рідких металів, карбіду кальцію, фосфору і інших продуктів; здійснюються обробка металів тиском і термічна обробка; відбувається електрифікація побуту.
Літ.: Егоров А. Ст, Моржін А. Ф., Електричні печі для виробництва сталей, М., 1975; Свенчанський А. Д., Електричні промислові печі, 2 видавництва, ч. 1, М., 1975; Історія енергетичної техніки СРСР, т. 2, М. — Л., 1957. с. 460—93; Paschkis V., Persson J., Industrial electric furnaces and appliances, 2 ed., N. Y. — L., 1960.
