Електрокапілярні явища, фізичні явища, пов'язані із залежністю поверхневого натягнення на кордоні розділу електрод — електроліт від потенціалу електроду. Е. я. обумовлені існуванням на поверхні металу іонів, створюючих поверхневий заряд е і що обумовлюють існування подвійного електричного шару у відсутності зовнішньої едс(електрорушійна сила). Взаємне відштовхування однойменно заряджених іонів уздовж поверхні розділу фаз компенсує стягуючі молекулярні сили, унаслідок чого поверхневе натягнення s нижче, ніж в разі незарядженої поверхні. Підведення ззовні зарядів, знак яких протилежний до знаку e, знижує його значення (див. Поляризація електрохімічна ) і підвищує s . При повній компенсації стягуючих сил електростатичними s досягає максимуму. Подальше підведення зарядів приводить до убування s унаслідок виникнення і зростання нового поверхневого заряду. Експериментальна крива залежності s від потенціалу електроду j при постійному складі розчину добре описується рівнянням Лінмана: e = — d s /d j . Це рівняння дозволяє розрахувати значення e і ємкість подвійного електричного шару.
На Е. я. впливає специфічна адсорбція іонів, особливо іонів поверхнево-активних речовин, що дозволяє визначати їх поверхневу активність. Е. я. у розплавлених металах використовують для визначення їх адсорбційної здатності (алюміній, галій, кадмій, цинк і ін.). Теорію Е. я. застосовують для пояснення максимумів в полярографії .
До Е. я. відносять також залежність твердості, змочуваності і коефіцієнта тертя електроду від його потенціалу.
Літ.: Кінетика електродних процесів, М., 1952; Дамаськин Би. Б., Петрій О. А., Введення в електрохімічну кінетику, М., 1975.
