Електрокар (від електро... і англ.(англійський) car — візок), самохідний безрейковий колісний візок з електричним приводом від акумуляторної батареї . Е. можуть бути з підіймальною і непідіймальною платформою, управляються сидячим або таким, що стоїть на машині водієм. Вантажопідйомність від 0,5 до 100 т і більш. На мал.(малюнок) показаний Е. вантажопідйомністю 2 т. Він складається з шасі, акумуляторної батареї, силового і комутуючого електроустаткування з тяговими електродвигунами. Швидкість пересування до 20 км/ч. Е. використовуються на промислових і торгівельних підприємствах, на транспорті (ж.-д. станціях, в морських, річкових портах і аеропортах) і т. д. У СРСР набули поширення Е. вантажопідйомністю 1, 2, 5 і 10 т . Чимала швидкість пересування хороша маневреність, зручність управління і відсутність шкідливих випускних газів роблять Е. ефективним засобом транспортування вантажів. Набувають поширення Е. з програмним управлінням, у тому числі що блокуються з ЕОМ(електронна обчислювальна машина), рухомі без водія по трасі, заданій укладеним в дорожньому покритті провідником електричного струму або нанесеною на дорожнє покриття світлою смугою. У виробничій практиці часто замість терміну «Е.» використовують термін «електровізок».
Літ.: Тройнін М. Ф., Ушаков Н. С., Електрокари і електронавантажувачі, 3 видавництва, Л., 1973.
