Електроди порівняння, гальванічні електроди, вживані для виміру електродних потенціалів . Зазвичай вимірюють різниця потенціалів між досліджуваним електродом і вибраним Е. с., що має відомий потенціал відносно умовно прийнятого за нуль потенціалу нормального водневого електроду (НВЕ) (строгіше: за нуль прийнятий потенціал стандартного водневого електроду, що відрізняється від НВЕ тим, що для нього дорівнює одиниці не концентрація, а активність іонів Н + ). Виміряну різницю приймають за потенціал досліджуваного електроду, вказуючи, відносно якого Е. с. він виміряний. Як Е. с. вибирають електроди, потенціали яких характеризуються хорошою стабільністю і відтворюваністю. Е. с. розрізняються електрохімічних реакцій, що за природою протікають на них. Ці реакції мають бути високооборотними (щоб виключити зміни потенціалу Е. с. при проходженні через нього невеликого струму).
Найбільш споживані Е. с.: каломельні (Hg/hg 2 Cl 2 /kcl або Hc1), хлорсеребряниє (Ag/agcl/kcl або Hcl), ртутносульфатниє (Hg/hgso 4 /h 2 So 4 ), ртутноокисниє (Hg/hgo/koh), хингидронниє (Pt/гидрохинон, хинон/НСl). Потенціали Е. с. залежать від концентрації потенциалопределяющих іонів (наприклад, для каломельних Е. с.— від концентрації іонів Cl - : потенціали 0,1 н., 1 н. і насиченого каломельних Е. с. при 25 °С рівні відповідно 333, 280 і 241 мв відносно НВЕ). Зміна потенціалів (j) Е. с. з температурою ( t, °С) характеризується температурними коефіцієнтами, різними для різних Е. с. Для 1 н. каломельного Е. с., наприклад, j = +280 — 0,24 ( t — 25) мв відносно НВЕ при тій же температурі (за визначенням j нве = 0 при всіх температурах). Вибір Е. с. залежить від умов вимірів. У неводних середовищах можна застосовувати і водний Е. с., але враховувати в цьому випадку дифузійні потенціали на кордоні між водним і неводним розчинами. У розплавах використовують металеві Е. с., потенціали яких в даному розплаві не міняються в часі.
Літ.: Антропов Л. І., Теоретична електрохімія, 3 видавництва, М., 1975; Reference electrodes, od. by D. J. G. lves, G. J. Janz, N. Y. — L., 1961; Батлер Д же., Електроди порівняння в апротонних органічних розчинниках, в кн.: Електрохімія металів в неводних розчинах, пер, з англ.(англійський), М., 1974.
