Ейхенбаум Борис Михайлович [4(16) .10.1886, р. Червоний, нині Смоленською обл., — 24.11.1959, Ленінград], радянський літературознавець, доктор філологічних наук, професор ленінградських вузів. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1912). У 1918 увійшов в ОПОЯЗ . Займався питаннями композиції, ритму, стилю («Як зроблена “Шинель” Гоголя», 1919; «Мелодика російського ліричного вірша», 1922, і ін.). У цих роботах помітно позначився вплив принципів і протиріч «формального методу» в літературознавстві. У пізніших роботах, присвячених головним чином Л. Н. Толстому («Л. Толстой», кн. 1—3, 1928—60) і М. Ю. Лермонтову, Е. прагнув аналізувати літературну позицію письменника на широкому історичному, соціальному, культурному фоні, залучав великий біографічний документальний, архівний матеріал. До ізольованого вивчення структури твору, характерного для ранніх формалістичні робіт Е., він вже більше не повертався. Кращі його роботи відмічені гостротою постановки літературних проблем, оригінальністю концепцій, артистичністю викладу. Е. — одна з видних радянських текстологій. Під його редакцією видані вигадувань Л. Толстого, Лермонтова, І. С. Тургенева, Н. С. Леськова, М. Е. Салтикова-Щедріна і ін.
Соч.: Статті про Лермонтове. [Предісл. Би. Бухштаба], М.— Л., 1961; Про поезію. [Предісл. Ст Орлова], Л., 1969; Про прозу. [Предісл. Р. Бялого], Л., 1969.
