Ейхвальд Едуард Іванович (Карл Едуард) [4(15) .7.1795, Елгава, нині Латвійська РСР, — 4(16) .11.1876, Петербург], російський дослідник природи, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1826). У 1814—17 вивчав медицину і природні науки в Берлінському університеті. У 1819 повернувся до Росії і був професором університетів в Дерпте (з 1821), Казані (з 1823), Вільнюсі (з 1829) і Медико-хірургічній академії в Петербурзі (1838—51); у 1839—55 читав курс палеонтології в Петербурзькому гірському інституті. Основні праці по систематиці рослин і тварин, палеонтології, геології, мінералогії. У 1825—26 зробив подорож по Кавказу і Каспійському морю, а в 1829 — по південно-західній Росії. На підставі матеріалів подорожей опублікував роботи, в яких описав ряд нового вигляду рослин, каспійсько-кавказьку фауну (головним чином молюсків, риб і плазунів), а також привів відомості по географії відвіданих ним районів. У 1829—31 опублікував 3-млосну працю «Спеціальна зоологія», в якому дав нарис класифікації тварин із залученням даних порівняє. анатомії, фізіології і палеонтології і запропонував свою систему тваринного царства. Автор підручників по мінералогії («Оріктогнозія переважно у відношенні до Росії...», 1844), геології («Геогнозія переважно у відношенні до Росії», 1846) і єдиного у той час російською мовою керівництва по палеонтології («Палеонтологія Росії», ч. 1—2, 1854—61). У 1860—68 вийшла 4-млосна монографія Е. з атласом «Палеонтологія Росії».
Літ.: Райків Би. Е., Російські біологи-еволюціоністи до Дарвіна, т. 2, М-код.—Л., 1951, с. 321—89.
