Ейхе Генріх Христофорович [29.9(12.10) .1893, Рига, — 25.7.1968, Юрмала], радянський воєначальник і військовий історик. Народився в сім'ї робітника. Закінчив Ризьке комерційне училище (1914) і Петергофськую школу прапорщиків (1915). Учасник 1-ої світової війни, командував ротою, штабс-капітан. Після Лютневої революції 1917 був вибраний членом полкового комітету, а під час Жовтневої революції 1917 — головою військово-революційного комітету 245-го піхотного полку. У листопаді 1917 вибраний членом Ради солдатських депутатів 10-ої армії, був членом колегії по формуванню Червоної Гвардії і брав участь в придушенні заколоту Польського корпусу генерала І. Р. Довбор-Мусніцкого. У березні 1918 добровільно вступив в Червону Армію. З серпня 1918 по листопад 1919 командував полком, бригадою і 26-ою стрілецькою дивізією (з квітня 1919) на Східному фронті. У листопаді 1919 — січні 1920 командувач 5-ою армією. З березня 1920 по квітень 1921 головнокомандуючий Народно-революційною армією Далекосхідної республіки. У 1921—23 командував військами Мінського району, військами Ферганської області. З 1924 в Наркомвнешторге. Автор ряду робіт по історії Громадянської війни в Сибіру. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, а також медалями.
Соч.: Форсування річки Белой частямі 5-ій армії Східного фронту в червні 1919 р., М.— Л., 1928; Тактичні повчання громадянської війни М., 1931; Уфімська авантюра Колчака, М., 1966; Перевернений тил, М., 1966.
