Ейхе Роберт Індріковіч [31.7(12.8) .1890 — 2.2.1940], радянський партійний і державний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився в садибі Авотин Добленського повіту Курляндськой губернії в сім'ї батрака. Робітник-слюсар. У 1908 член Мітавського комітету Соціал-демократії Латиського краю (СДЛК). В кінці 1908 емігрував, брав участь в роботі Лондонської групи СДЛК. У 1911 повернувся до Риги, з 1914 член ЦК СДЛК. У 1915 засланий до Сибіру біг. У 1917 член Президії Ризької ради; під час німецької окупації — на підпільній роботі. У 1919 нарком продовольства Радянської Латвії. Після падіння Радянської влади в Латвії до 1924 — на відповідальній роботі в Наркомпроде РРФСР. У 1925—37 голова Сибірського крайвиконкому, секретар Західно-сибірського крайкома ВКП (б). З жовтня 1937 нарком землеробства СРСР. Делегат 14—17-го з'їздів партії; на 14—15-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 16—17-м-коді членом ЦК ВКП (б), з 1935 кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП (б). Делегат 3-го конгресу Комінтерну (1921). Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений орденом Леніна.
Літ.: Саніна І. І., Р. І. Ейхе, «Питання історії КПРС», 1965 № 7; Kupcis Z., R. Eihe. 1890—1940, в кн.: Cinitaji par Oktobri, Rїga, 1967.
