Ейконал (від греч.(грецький) eikon — зображення) (у геометричній оптиці), функція, що визначає оптичну довжину дороги променя світла між двома довільними крапками, одна з яких А належить простору предметів (об'єктів), інша A'' — простору зображень (див. Зображення оптичне ) . Залежно від вибору параметрів розрізняють: точковий Е., або ейконал В. Р. Гамільтона (гамільтонова характеристична функція від координат х , в , z ; x'' , y'' , z'' точок А і A'' ); кутовий ейконал Р. Е. Брунса (функція кутових коефіцієнтів µ, v ; µ '' , v'' світивши); складніший ейконал До. Шварцшильда і ряд ін. Вживання Е. при розрахунках оптичних систем дає можливість, диференціюючи його по певних параметрах, знайти вирази для деяких основних (т.з. поперечних) аберації оптичних систем . Функції, звані Е., широко використовуються в електронній і іонній оптиці в рамках загальної аналогії, що існує між нею і класичною оптикою, а також при описі процесів розсіяння часток і хвиль (метод ейконалу, ейкональноє наближення в квантовій механіці і квантовій теорії поля), де теж виникають аналогії з оптикою.
Літ.: Борн М., Вольф Е., Основи оптики, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1973; Кельман Ст М., Явір С. Я., Електронна оптика, 3 видавництва, Л., 1968; Гольдбергер М., Ватсон До., Теорія зіткнень, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967.
