Едіция (від латів.(латинський) editio — видання), наукове видання текстів, переважно канонізованих (вигадування класиків, історичні або лінгвістичні джерела, документи); одне з прикладних вживань текстології . Найважливіше завдання Е. —установленіє тексту для видання на основі вивчення його історії. Встановлюється текст, відповідний творчому волевиявленню письменника, звільнений від сторонніх нашарувань і псування, зокрема від цензурних (і автоцензурних) спотворень. Інше завдання складає транскрипція тексту: передача його сучасними прийомами орфографії і листа, при збереженні істоти його вмісту, а також лексичних, морфологічних, синтаксичних і фонетичних явищ мови видаваного тексту. Істотне завдання Е. — формування довідкового апарату видання: супровідних статей, покажчиків і особливо коментарів .
Вирішення всіх питань Е. залежить від типа видання (наукове, популярне). У структурно-складеному відношенні це можуть бути повні зібрання творів, вибрані вигадування, збірки творів, видання окремих творів (документів).
Робота Едіционно-текстології не може задовольнятися механічним застосуванням до тексту заздалегідь встановлених «правил». Універсальні рекомендації не охоплюють всього різноманіття форм, смислових відтінків і оказіональних осмислень витівок. вислови. Правила останнього тексту і т.п. правила, що виправдовуються в більшості випадків, не позбавляють ученого від конкретного дослідження, в ході якого встановлюється справжнє творче волевиявлення автора. Філологічний аналіз тексту передбачає не лише звірення джерел для виявлення останніх читань, але і багатообразні прийоми науково-філологічної роботи. Встановлюваний в результаті Е. текст не декретується як стабільний, а визнається таким (на даному етапі вивчення) рядом авторитетних дослідників. Робота виконавця Е. документується і обгрунтовується в апараті видання і ставиться, т. о., під контроль читачів.
