Едикт (лат. edictum, від edico — оголошую), в римському праві владна заява, розпорядження магістрату (див. Магістрат ), особливо претора, при вступі до посади про програму діяльності. Діяв протягом перебування магістрату на посаді. Фактично основні правові положення преторського Е. переписувалися з року в рік і набували, т. о., загальнонормативний характер. У 2 ст н.е.(наша ера) римським юристом Сальвієм Юліаном був складений остаточний текст преторського Е.
В період імперії, а також згодом у ряді середньовічних монархій Західної Європи Е. — один з видів імператорського, королівського закону (наприклад, Нантський Е. 1598 у Франції).
