Ебуліоськопія, ебуліоскопія (від латів.(латинський) ebullio — скипаю і ...ськопія ), метод физико-хімічного дослідження, заснований на вимірі підвищення температури кипіння розчину в порівнянні з температурою кипіння чистого розчинника. Згідно Рауля законам, для нескінченно розбавленого розчину нелеткої речовини і за відсутності електролітичній дисоціації це підвищення D t кіп пропорційно моляльній концентрації т розчину: D t кіп = Е е . m , де Е е — коефф.(коефіцієнт) пропорційності (ебуліоськопічеськая постійна), характерний для кожного розчинника і не залежний від природи розчиненої речовини. Так, Е е для води рівний 0,526, для бензолу 2,57, для діоксану 3,27, для камфори 6,02, для диброметану 6,43 (всі величини виражені в °С). Е. поряд з кріоскопією використовується для визначення молекулярної маси розчиненої речовини, актівностей розчинника і розчиненої речовини або міри дисоціації слабкого електроліту. Молекулярну масу М-коду розчиненої речовини обчислюють по рівнянню:
де P 1 і P 2 — відповідно маси розчиненої речовини і розчинника, виражені в р. Різницю температур D t кіп вимірюють за допомогою метастатичного термометра або чутливою термопари .
Літ.: Курс фізичної хімії, під ред. Я. І. Герасимова, 2 видавництва, т. 1, М., 1969.
