Дікс (Dix) Отто (2.12.1891, Унтермхауз, поблизу Гери, Тюрінгия, — 25.7.1969, Зінген, Баден, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)), німецький живописець і графік. Син робітника. Вчився в дрезденськой (1919—22) і Дюсельдорфом (1922—25) AX, був членом ряду прогресивних об'єднань, професор дрезденськой АХ(Академія витівок) (1927—33). У 1920-х рр. Д. був пов'язаний з дадаїзмом, експресіонізмом і «новою речовою», віддав дань і анархістським нігілістичним настроям. Долаючи їх, створив ряд гостро правдивих соціально-критичних творів. Несправедливість буржуазного суспільства будила в Д. відчуття несамовитого гніву, глибокого занепокоєння і потрясіння. У творах Д. 1920-х рр. жорстока точність деталей і нещадна характеристик, що граничать з карикатурою, з'єднуються з гротесковою, страшною фантастикою і трагічною зламаною форм і образів, частенько патологічно потворних. При фашизмі Д. було заборонено викладати і виставляти свої твори; багато його робіт було вилучено з музеїв і частково знищено. У 1930-х рр. Д. широко використовував символіку, сюжети і прийоми німецького і нідерландського живопису 15—16 вв.(століття), а в 2-ій половині 1940-х рр. частково повернувся до традицій експресіонізму, працюючи у вільній живописній манері. Духом непримиренного протесту пройняті антимілітаристські твори Д., що ввібрали в себе страшний досвід обох світових воєн, учасником яких він був («Окоп», 1920—23; цикл офортів «Війна», 1924; триптих «Війна», 1929—32, Картинна галерея, Дрезден; фреска «Війна і світ», 1960, ратуша в Зінгене). Так само пристрасно Д. виразив свою ненависть до буржуазії, до фашизму, до потворності капіталістичного міста, своє співчуття до знедолених, солідарність з робочим класом («Мати з дитям», 1921, Картинна галерея, Дрезден; триптих «Велике місто», 1927—28, Державна галерея, Штутгарт; антифашистські алегорії — «Сім смертних гріхів», 1933, «Тріумф смерті», 1934, «Се людина», 1949, і ін.). Д. був майстром портрета, загострено виразного, часом різкого по характеристиці (портрет Маріани Фогельзанг, 1931, Національна галерея, Берлін). У ГДР(Німецька Демократична Республіка) Д. був вибраний член-кореспондентом Німецької академії мистецтв (1956) і почесним членом Союзу художників Німеччини (1966).
Літ.: Турчин Ст, Отто Дікс, «Іноземна література», 1971 №6; Löffler F., Otto Dix. Leben und Werk, Dresden [I960].
