Дягильов Сергій Павлович [19(31) .3.1872, Новгородська губернія, — 19.8.1929, Венеція], російський театральний діяч. У 1896 закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (одночасно вчився в Петербурзькій консерваторії в Н. А. Рімського-корсакова). В кінці 1890-х рр. був одним з творців об'єднання «Світ мистецтва» і редактором (спільно з А. Н. Бенуа ) однойменного журналу (1898/99—1904). Організатор художніх виставок («Історіко-художня виставка російських портретів» в Петербурзі, 1905; виставка російського мистецтва в Осінньому салоні в Парижі, 1906; і ін.), що сприяли пропаганді російського образотворчого мистецтва. У своїх художньо-критичних статтях кінця 1890-х рр. Д. виступав проти академічної рутини, стверджував самоценность естетичного початку в мистецтві, з полемічною однобічністю відмовляючи мистецтву в праві на тенденційність, відстоюючи ідею його незалежності від дійсності. Енергійний антрепренер, Д. з 1907 організовував щорічні виступи російських артистів — так звані Російські сезони за кордоном: у 1907 — симфонічні концерти, що носили назву «Історичні російські концерти», в яких виступали Н. А. Римських корсаків, С. Ст Рахманінов, А. До. Глазунов, Ф. І. Шаляпін і др.; у 1908 — сезони російської опери; у 1909 — перші оперно-балетні виступи (балетні сезони тривали до 1913). Для гастролей балету Д. запросив М. М. Фокина, А. П. Павлову, Ст Ф. Ніжінського, Т. П. Карсавіну, Е. В. Гельцер і ін. прославлених танцівників. З цією трупою Д. виїжджав до Лондона, Риму, в міста Америки. Виступи з'явилися тріумфом російського балетного мистецтва і сприяли розвитку (інколи відродженню) балетних театрів в країнах, що не мали раніше свого балету або що втратили традиції (США, Латинська Америка і ін.). Новаторське по характеру оформлення балетних і оперних спектаклів, виконане А. Н. Бенуа, Л.С. Бакстом, А. Я. Головіним, Н. До. Реріхом, Н. С. Гончарової і ін. художниками, відноситься до найбільш видатних зразків світового театрально-декораційного мистецтва, що зробили значний вплив на його розвиток в 1-ій чверті 20 ст У 1911 Д. організував балетну трупу Російський балет С. П. Дягильова яка в 1913 початки виступу (існувала до 1929). З роками художня значущість трупи знижувалася, посилювався вплив модернізму, втрачалася спадкоємність традицій російського балету.
Соч.: Складні питання, «Світ мистецтва», 1899 № 1—2 № 3—4 (у співавторстві з Д. Ст Філософовим); Російський живопис в XVIII ст, т. 1 — Д. Р. Льовіцкий, СП(Збори постанов) Би, 1902.
Літ.: Стасов Ст Ст, Виставки. — Жебраки духом, Ізбр. соч.(вигадування), т. 3, М., 1952, с. 215—228, 232—243; Луначарський А. Ст, В світі музики, М., 1958; Грабарь І., Моє життя, М-код.—Л., 1937; Фокин М. М., Проти течії, Л.—М., 1962; Валентин Серов в спогадах, щоденниках і листуванні сучасників, т. 1—2, Л., 1971; Grigoriev S., The Diaghilew ballet 1909—1929, Harmondsworth, 1960; Haskell A. L., Nouvel W., Diaghilheff. His artistic and private life, L., 1935; то ж, L., 1955.
