Древнебулгарський мова, булгарський мова, нині мертва мова древніх болгар (булгар) 7—15 вв.(століття) (див. Болгарія Волжсько-камськая ). Відноситься до булгарськой групи тюркських мов. Судячи по окремих словах, що збереглися, Д. я. найбільш близький до сучасної чуваської мови, з якою його об'єднує ряд фонетичних і морфологічних особливостей: відповідність «р» і «л» загальнотюркським «з» і «ш», наявність двох форм порядкових числівників, використання причетних форм на -миш/-міш (замість форми на -ан/-ген) і формах на -сун/-сн (замість форм на /-ік/-у/-к. Булгарськие запозичення виявляються в лексиці угорської і болгарської мов.
Літ.: Ашмарін Н. І., Болгари і чуваші, Каз., 1902; Шахматов А. А., Нотатка про мову волжських болгар, «Збірка музею антропології і етнографії», 1918, т. 5, ст 1; Баскаків Н. А., Введення у вивчення тюркських мов, М., 1962; Фехер Р., Остатьци від езіка на дунавськит' праб'лгарі, «Вісті на Б'лгарськия археологічний інститут», Софія, 1929, т. 5; Pritsak О., Die bulgarische Fürstenliste und die Sprache der Protobulgaren, Wiesbaden, 1955.
