Старогрецькі лади, система мелодійних ладів в музиці античної Греції, що не знала багатоголосся в нашому сенсі. Основу системи ладу складали тетрахорди (спочатку — лише низхідні). Залежно від інтервального складу тетрахордов розрізняли 3 їх нахили, або роди (génē): діатонічне, хроматичне і енгармонічне:
Діатонічних тетрахордов налічувалося 3 види, що розрізнялися розташуванням малої секунди:
Об'єднання тетрахордов утворювали октавні лади (так звані пологи октав, або harmoníai). Основні лади — дорійський, фрігийський і лідійський, — будувалися як об'єднання два тетрахордов одного вигляду; тетрахорди приставлялися один до одного т. о., що між нижнім звуком верхнього і верхнім звуком ніжнего утворювався цілий тон. Побічні, гиполади, будувалися з основних за допомогою перестановки тетрахордов і додавання знизу цілого тону, доповнюючого звукоряд до октави:
Повний вигляд старогрецької системи ладу узагальнено представляє sýstēma téleion — «досконала (тобто повна) система».
Ладам і нахилам приписувався певний характер (учення про «етосе» ладів, ритмів). Відмінність між «етосом» Д. л. нагадує відмінність в характері наших ладів — мажору і мінору. Так, дорійський лад (доряне — одне з корінних грецьких племен) вважався строгим, мужнім, найетичніше коштовним; фрігийський (Фрігия — одна з областей Малої Азії) — захопленим і екстатичним, діонісийським.
Назви Д. л. перейшли до середньовічних ладів (або натуральним ладам), що має іншу структуру.
Літ.: Античні мислителі про мистецтво, 2 видавництва, М., 1938; Закс До., Музично-теоретичні переконання і інструменти древніх греків, в сб.(збірка): Музична культура стародавнього світу, під ред. Р. І. Грубера, Л., 1937; Грубер Р. І., Історія музичної культури, т. 1, ч. 1, М-код.—Л., 1941; Антична музична естетика. [Собр. текстів], М., 1960; Bellermann F., Die Tonleitern und Musiknoten der Griechen, B., 1847; Monro D. B., The modes of ancient Greek music, Oxf., 1894; Abert Н., Die Lehre vom Ethos in der griechischen Musik, Lpz., 1899; Gombosi O., Tonarten und Stimmungen der antiken Musik, Kph., 1939.
