Древляни, племінне об'єднання східних слов'ян, що займало в 6—10 вв.(століття) території Полісся, Правобережної України, західніше галявин, за течією pp. Тетерів, Вже, Уборть, Ствіга. На З. землі Д. доходили до р. Случь, де починалася область волинян і бужан, на С. — до території дреговичів . Археологічними пам'ятниками Д. є залишки багаточисельних землеробських поселень, беськурганниє могильники і кургани, укріплені «гради» — Вручий (сучасний Овруч), городище біля р. Малін — за переказами резиденція древлянського князя Мала і багато ін. Головним містом Д. був Іськоростень (сучасний Коростень) на р. Вже, де збереглася компактна група древніх городищ. В кінці 1-го тисячоліття н.е.(наша ера) в Д. були розвинені сільське господарство, ремесла. По літопису, в Д. було своє княження; Д. воювали з галявинами. У 883 київський князь Олег обклав Д. данню, а в 907 вони брали участь у складі київських військ в поході на Візантію. Київський князь Ігор був убитий Д. під час збору дані (945). Вдова Ігоря княгиня Ольга жорстоко розправилася з Д., знищивши древлянськую знати і зрадив вогню їх міста. Земля Д. була обернена в київську долю з центром в р. Вручий.
Літ.: Третяків П. Н., Східнослов'янські племена, 2 видавництва, М., 1953; Русанова І. П., Територія древлян за археологічними даними, «Радянська археологія», 1960 №1.
