Довгота, одна з координат у ряді систем сферичних координат, що визначають положення крапок на земній поверхні (див. Географічні координати, Координати в геодезії), на небесній сфері (див. Небесні координати ), на поверхнях Сонця, Місяця, планет (Геліографічні координати, Селенографічеськие координати, Планетографічні координати ). Для Землі залежно від способу визначення розрізняють Д. астрономічну і Д. геодезичну. Астрономічна Д. на земній поверхні дорівнює різниці місцевого часу (середнього сонячного або зоряного) у визначуваному пункті і часі початкового (грінвічського) меридіана (усесвітній час) з астрономічних спостережень і залежить від напряму прямовисній лінії (нормалі до геоїду) у визначуваному пункті. У міжнародній практиці така Д. вважається позитивною до заходу, а в СРСР переважно на схід від 0° до 360° (у годинній мірі від 0 ч до 24 ч ). Геодезична Д. визначається шляхом геодезичних вимірів, наприклад тріангуляції, від деякого вихідного пункту (у СРСР — від Пулковськой обсерваторії) до визначуваного пункту і залежить від напряму нормалі в нім до прийнятого референц-еліпсоїда. З введенням в 1960 рівномірно поточного ефемеридного часу встановлена також ефемеридна Д., яка відлічується від меридіана, лежачого на 1,002738 D T секунд на схід від Грінвіча, де D T є різниця між ефемеридним і усесвітнім часом. В середині 2-ої половини 20 ст D T близько до 40 сік часу, що відповідає 10 мін дуги. Астрономічною Д. називається також одна з координат в екліптичній системі небесних координат.
