Дияконів Михайло Олександрович [31.12.1855(12.1.1856), Катеринбург, нині Свердловськ, — 10.8.1919, Петроград], російський історик, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1912). Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1880). Професор історії права Дерптського (Тартуського) університету (з 1890). Труди Д. присвячені історії селянства, держави і церкви в Росії. У магістерській дисертації «Влада московських государів» (1889) і «Нарисах суспільного і державного устрою Древньої Русі (до кінця XVII ст)» (1907, 4 видавництва, 1912) Д. виклав своє розуміння теорії самодержавної влади московських государів, витоки якої він знаходив у Візантії. Головна праця Д. — докторська дисертація «Нариси з історії сільського населення в Московській державі XVI—XVII вв.(століття)» (1898). У своїх працях про селянство Д. слідував концепції Ст О. Ключевського про так зване «безуказном» закріпачення селян, прагнучи поєднувати в своїй дослідницькій роботі економічні і юридичні чинники. Д. показав посилення особистої влади поміщиків над селянами в процесі їх закріпачення. Для Д. характерні залучення великої кількості джерел, ретельність їх дослідження.
Літ.: Матеріали для біографічного словника дійсних членів АН(Академія наук), ч. 1, П., 1915; Грігорьев Ст, Список праць М. А. Дьяконова, «Російський історичний журнал», П., 1921, кн. 7; Пресняков А., Труди М. А. Дьяконова по російській історії, там же; Шапіро А. Л., Російська історіографія в період імперіалізму, [Л.], 1962, с. 49—51.
